- Зіна Іванівна, Ви ніколи не були уполітиці, не брали участі у виборах, не були депутатом. Чому саме зараз Ви вирішили балотуватися в депутати міської ради?
Найлегше нарікати на владу, президента ,уряд, чиновників і т.д. Набагато складніше, але, як на мене, надійніше і дієвіше, почати з себе. Такий настав час в Україні, що кожен мусить діяти.
Зараз громади одержать більше повноважень і важливо вміло (грамотно) ними скористатись. Я маю знання і досвід роботи у виконавчій владі , де завжди було важливо знаходити взаєморозуміння з депутатами у вирішенні важливих питань для життєдіяльності міста, тому мені було б цікаво тепер використати цей досвід в якості депутата. Хоча ці вибори надзвичайно складні, враховуючи градус напруги в суспільстві, викликаний військовим протистоянням на сході, зубожінням людей, виборче законодавство дає можливість кожному кандидату показати свої можливості, а не просто купити, як це було в попередніх кампаніях, собі місце в списку. Як буде на практиці , покаже час.
- До міської ради йдете з УНП . Чому саме ця партія?
Я близько 15 років є членом УНП. Ніколи ні в якій іншій партії не була і не планую. Мій девіз - з Богом в серці, з любов’ю до України. Ця партія не залежить від олігархічних кланів.
Також мені сподобався список кандидатів в депутати від УНП, до якого увійшли освічені молоді люди з активною життєвою позицією і досвідчені професіонали. На виборах УНП об’єдналась з міською організацією Конгресу Українських Націоналістів, товариством «Меморіал», підтримала нас міська організація Української спілки ветеранів Афганістану, громадська організація “Активна країна”. Я вважаю , що в даний історичний період нам як ніколи потрібна консолідація всіх патріотичних сил.
«В єдності сила народу! Боже нам єдності дай!». Ці лозунги особливо актуальні для українців, які в складний час не вміють згуртуватися і втрачають шанс побудувати справді незалежну державу.
- Жінка у владі та політиці. Наскільки Ви себе комфортно почуваєте в цій, стереотипно чоловічій, сфері?
Я в людях насамперед ціную порядність, стійкість, професіоналізм. Є таке слово - незрадливість. Це не залежить від статі. Традиційно влада і політика у нас вважаються чоловічою прерогативою. Жінці дійсно там не просто, бо, крім трьох кутів вдома (так повелось в Украйні), на роботі потрібно працювати нарівні з чоловіками, а, можливо, й більше, щоб втримати планку. Але мені вдавалось знаходити спільну мову з усіма. Чоловіки, з якими працювала, були достойними, бо навіть не дозволяли собі в моїй присутності використовувати так звану “шахтарську мову”. На цю тему можна писати цілі трактати, але мені здається, що у всьому має бути рівновага. Якби у владі було чоловіків і жінок більш-менш порівну, приймалися б більш виважені рішення. Навіть наш мозок має дві різні, але рівні півкулі.
- Ви довго пропрацювали в органах місцевого самоврядування, зокрема з міським головою Віктором Анушкевичусом. Які бачите плюси і мінуси в його роботі.
В міську раду я перейшла з облдержадміністрації, тому проблеми економіки міста мені були відомі. Але робота в місті має свої особливості. Є багато невідкладних проблем і досить обмежені кошти на їх вирішення. Особливо це стосується делегованих повноважень , коли держава недофінансовує медицину, освіту, соціальну сферу і необхідно шукати оптимальні варіанти. І тут якраз важливу роль відіграє депутатський корпус, наскільки він сприймає рішення виконкому.
Дуже прикро, коли депутати починають ставити партійні інтереси вище господарських. Коли депутати партії правого спрямування стають в опозицію до голови, який з УНП , такої ж правоцентристської сили , це дивує. Ускладнюється робота, а деколи важливі рішення відкладаються. Згода мурує, а незгода руйнує. Якби не політичні чвари, можна було б зробити більше позитивних справ. Віктор Андрюсович є людиною всесторонньо освіченою, має добру технічну школу. На сьогоднішній день значний досвід роботи, а також володіє особливою рисою характеру - вміння тримати себе в руках. Щоб в тих умовах постійного протистояння, як в першій, так і в другій каденції, втримати господарку міста, потрібно було докласти багато зусиль.
Він має важливу рису справжнього мужчини - в критичний момент брати відповідальність на себе і добиватись, щоб рішення було виконано. З ним місто пережило повінь 2008-го року, епідемію грипу, втримали правопорядок під час революції гідності. Багато чого в місті зроблено за його особистою ініціативою. Це і модернізація медицини, ремонт басейнів в садочках і школах, програма по ремонту дахів, підвалів, заходи з енергозбереження в освіті, медицині. Багато критики лунає з приводу ремонту доріг, але ремонт проводився щорічно звичайно не такими темпами як би хотілось, та на це були об’єктивні причини. Одна з яких - брак коштів. Цього року ситуація змінилась на рівні держави, більше надходжень залишили на місцях і це відразу стало помітно на наших вулицях.
Мало хто цінує той факт, що саме за його каденції в місті встановили пам’ятник провіднику українського народу Степану Бандері. Не просто пам’ятник, центр патріотичного виховання ім. Степана Бандери. Якби такі центри були у всіх містах, то ми не мали б тої біди , що є зараз в Україні. Не полінуйтесь, зайдіть і на свої очі переконаєтесь, яку важливу роботу роблять там.
Створити умови для виховання свідомих громадян суспільства - це і є першочергове завдання влади. Небесна Сотня сформувалась серед людей, для яких воля і незалежність - в крові. Але на рівні держави в цьому питанні за роки незалежності зроблено надзвичайно мало. Позитивним є те, що Віктор Андрюсович цінує роботу людей і всі ті позитивні напрацювання, які були в місті до його каденції, отримали підтримку і розвиток. Це і проект по вуличному освітленню, і запуск Тайко-електронікс, і підтримка та подальший розвиток Українсько-Канадського бізнес-центру та інші ініціативи.
Також я не помічала за ним, щоб він намагався когось дискредитувати, комусь нашкодити. На це в нього нема часу, а головне я думаю, бажання. Позитивна риса - брати відповідальність на себе в критичних моментах є мінусом в звичайній планомірній роботі. Необхідно делегувати повноваження і обов’язки іншим членам команди, щоб можна було досягти більш вагомих результатів. Командна гра це дуже важливо. Але досягнути цього в умовах підбору виконавчої влади згідно партійних квот, дуже важко, майже неможливо.
- У вас солідний управлінський досвід. Зараз Ви зайнялись волонтерською роботою. Досвід допомагає?
Звичайно, досвід це завжди добре, адже знаєш з чого почати, як розставити акценти, але в сьогоднішній ситуації цього мало. Все дуже швидко змінюється. Час настав такий , що там де ти з досвіду знаєш, що мають допомогти , часом складно достукатись і , навпаки , допомога і підтримка приходить із зовсім несподіваного боку. В світі відбуваються глобальні зміни і Україна опинилась у їхньому центрі. Іде боротьба добра і зла, кожна людина має це усвідомити, якраз в середовищі волонтерів це дуже чітко видно.
- Як зародилася ідея ГО "Франківського опору"? Розкажіть про напрям діяльності благодійного фонду .
Революція гідності сильно струснула країну. Але потім все почало так стрімко крутитись, як в калейдоскопі, думаю що крутиться і досі. Після анексії Криму стало зрозуміло, що це лише початок. Створилась ініціативна група "Свій за свого", волонтери якої почали допомагати армії. Але коли збільшилась кількість поранених виникла потреба їм допомагати. Так, в жовтні минулого року започаткували ГО "Благодійний фонд "Франківський опір".
Волонтери фонду, відвідуючи поранених, заповнюють анкети, які потім через посередників направляють в діаспору з метою отримання допомоги. Фонд став своєрідним містком між пораненими і благодійниками. Основна наша робота зараз - духовно-психологічні реабілітації для воїнів АТО. Такі реабілітації вже пройшли біля 100 бійців. Все відбувається в горах, де сама природа лікує. З солдатами працюють досвідчені інструктори з туризму, психологи, масажисти, майстри народних промислів. Відвідують митці. Весь час з ними перебуває священик, з яким вони мають змогу спілкуватись, проводити духовні бесіди.
Духовна складова є дуже важливою в роботі фонду. З нашої ініціативи на ТБ ”Галичина” було проведено телемарафон “З Богом ми сила”. Спільно із священиками регулярно відвідуємо бійців на полігонах. Також спільно з іншими учасниками було реалізовано проект по встановленню на лінії бойових дій Хресної дороги. Злі сили бояться хреста, тому 14 п’ятиметрових хрестів були встановлені протягом 350 км на лінії розмежування. Тепер біля цих хрестів наші солдати та місцеві жителі моляться, бо постом і молитвою можна перемогти війну. Потрібно лише твердо вірити. З діяльністю фонду можна детальніше ознайомитись на сайті http://www.franko-Ophir.if.ua
- Які питання плануєте вирішити у міській раді? Що вважаєте першочерговим для Івано-Франківська?
Я не люблю обіцяти і з досвіду знаю, що це невдячна справа. Але вважаю, що важливим для міста є питання покращення медичного забезпечення жителів, а також має бути створений центр для реабілітації учасників АТО.
Говорити популістські речі про забезпечення безкоштовною медициною, збільшення зарплат бюджетникам, створення суперумов для розвитку бізнесу та залучення в шалених обсягах інвестицій, вважаю недоречним в час, коли йде війна і питання стоїть зовсім в іншій площині. Хіба може сьогодні хтось, навіть дуже «крутий» у нас в місті, вплинути на ті кульбіти, які витворяє гривня. Дайте стабільність і підприємці самі дадуть тому лад. Ті люди в нашій громаді, які здатні займатись підприємництвом , є золотим фондом і не потрібно намагатись використати їх в політичних цілях. Бо це саме вони вийшли на Майдан в 2004 році і через десять років під час Революції Гідності стали пліч о пліч із молоддю і дотепер стоять на передовій. Хто зі зброєю в руках, а хтось, доставляючи все необхідне туди.
Але життя іде і необхідно робити те, що завжди було важливим, а тепер набуло особливої актуальності. Крім покращення якості доріг, надзвичайно важливими питаннями є питання якісного водопостачання і водовідведення, енергозбереження і екологічної безпеки. Це дуже велике коло питань, але є світовий досвід і у цій галузі, є вагомі розробки наших науковців , зокрема університету «Нафти і газу». Також є можливість залучення міжнародних донорів на такі проекти, тим більше, що в нас ця робота успішно ведеться.
- Яка найбільша загроза на Вашу думку в цей час? Чи змінять позачергові вибори якість української політики?
Найбільша загроза полягає в тому, що ми не усвідомлюємо всієї складності ситуації, яка склалась в світі. Люди не виконують заповідей Божих, попрали всі Божі закони. Тому і йде війна людини проти людини, бо люди забули Бога. Необхідно відновлювати духовність. Це дуже складна і кропітка робота, але настав час, коли кожен має можливість змінитись на краще, ще поки Господь дає нам цей шанс, але часу залишилось мало...
Проблемою України є, як завжди, відсутність єдності. Якщо ми не об’єднаємось навколо національних цінностей, а будемо прислужувати олігархам, то ніякі вибори нічого не змінять. Але наше місто (кажу наше, бо прожила тут більшу частину життя, тут виросли мої діти, ростуть внуки) має особливий феномен - це наші люди. Вони знаходять різні форми для об’єднання та творчості. Можна назвати - "Тепле Місто", молодіжні християнські рухи і т.д. Я не берусь всіх перерахувати, бо напевно і не знаю всіх. Це справжній скарб і це дає впевненість в тому, що ми поступово напрацьовуємо імунітет проти брехні і популізму.
- По якому виборчому округу ви будете балотуватися і хто ваші конкуренти?
Балотуюсь по 3-му виборчому окрузі в мікрорайоні Пасічна. Загалом нас є 13 кандидатів. Це і діючі депутати, такі як Ростислав Кукурудз, який вже другу каденцію в міській раді і заходив туди, до речі, кожен раз з іншою політичною силою. Та й таких новачків, як я, також не бракує. Мешканці мають з кого вибирати, адже всі кандидати достойні. Крім того, ці вибори проходять за новим законом і кожен голос важливий, тому без сумнівів, голосуйте за того, хто вам найбільше імпонує, але обов'язково прийдіть на вибори!
- Що б ви порадили виборцю, перед тим як голосувати?
Прочитати біографію людини. Добре подумати, проаналізувати, згадати попередні вибори і ті сподівання, які не виправдались, і чому. Кожен знає з досвіду, що великі обіцянки часто бувають пустопорожніми. Потрібно реально дивитись на речі. В країні йде війна і для того, щоб вижити в цих умовах, потрібно мати знання, вміння, досвід, силу волі і здатність брати на себе відповідальність. І дуже гарну рису, яку я надзвичайно ціную - незрадливість. Хай нас береже Господь. З Богом в серці ,з любов’ю до України та її людей. Гуртуймося, бо в єдності сила народу!
