Антикілер. День четвертий (продовження)

Вона починала ненавидіти цей годинник, який забирав їхній час. Час з ним. А стрілки все йшли по колу, стрибаючи із цифри на цифру. Вона затулила вуха подушкою, проте це зовсім не допомагало.. Тік-так…

З коридору долітають якісь звуки. Він прийшов з роботи. Без пакета продуктів, зате з новими розповідями. Вона випадково перевертає на столику біля ліжка їхнє фото. Хоча ні, скоріш його. Він тут на прес-конференції, щось уважно слухає. Поряд – табличка, на якій вказано прізвище, ім’я, по-батькові та посаду. Вона обожнювала повторювати його прізвище вголос, це приносило  своєрідне наркотичне сп’яніння. По складам, по буквам, вона роздягала його на звуки, пережовувала… Воно тануло, як молочний шоколад у роті, якого вона не любила. Зрештою, вона ненавиділа його прізвище, яке ніколи не стане власним.

Він помив руки, збризнув на неї залишки крапель води. Торкнувся ними ще до гарячого після ліжка тіла. Обпік. Не холодом, а бажанням. Провів пальцем по її губах, витер залишки вчорашньої туші. Наказав одягатися. Витяг з шафи вечірнє плаття, кинув на ліжко. А вона жбурнула у нього ним назад. Все зрозумівши, він знову відкрив шафу, обережно зняв чорний піджак і чорну спідницю. Знову не вгадав. Піджак узяла, а от остання річ полетіла на підлогу. Він мав ангельське терпіння. Але не в даному випадку. Він закрив шафу на ключ, попрасував її вечірнє плаття, яке вона забракувала з першого разу, взяв у руки туфлі, косметичку і вийшов у коридор. Зачинив двері на ключ зі зворотної сторони. Тепер вона не мала можливості ні вдарити його, ні вдосталь покапризувати. Зрештою, у неї не було вибору: вона хотіла його і їсти. Тому тихенько постукала у двері, погодилася, що вона капризне, егоїстичне дівчисько, поцілувала, одягнулася, обняла. Закрила двері, взяла його під руку. По дорозі їм зустрілися два чорні коти, і вона вирішила, що то на щастя.

Вони пішли у той ресторанчик, де він завжди снідав. Назви страв, які були у меню, вона постійно забувала. Тому довіряла його смаку. Він замовив італійську пасту з якимись овочами, еспрессо. Вона довго перебирала сторінки меню, і він знав, що з того не буде ніякого толку. Тому замовив їй один з десертів Штефаньо і фруктовий чай. Їжу вона і так тягатиме з його тарілки, а окрему порцію не подужає. До них час від часу підходили його друзі, з якими він вітався. За вікном розцвітали сакури…

Коли вони закінчили вечеряти, на вулиці вже сутеніло. Вони гуляли набережною до опівночі. По дорозі він прихопив у супермаркеті пляшку чилійського вина. Враховуючи те, що вони в Ужгороді, це могло вважатися злочином. Повітря було ледь теплим, проте окутувало своєю весняною ковдрою. Він галантно подав її руку і вони уже вдвох спускалися до самої річки Уж. Вона скинула туфлі, які вже встигли добряче натерти, і опустила ноги у воду. Холодно. Цей холод був потрібен їй для контрасту. Він обійняв її за талію двома руками і поцілував у волосся. Ковток вина. Ще ковток. Ще ніколи за такий короткий час вона не пила так багато вина. Цілий тиждень вина. Вона посміхнулася. Вдихнула запах його парфумів із надписом на флаконі «Версачі». І зрозуміла, що так не може тривати вічно. Все занадто красиво. Проте це тривало уже більше року. І кожного разу розпочиналося по-іншому.

Вони прийшли додому. У ванні на поличці акуратно поскладані стояли його гель для бриття, дезодорант, бритва, зубна щітка… Поряд з ними -  всілякі її лосьйони, креми, парфуми. Рушники уже висохли. Закінчувався шампунь. Ще трішки, на дні, гелю для душу.

Вона бере один з тих усіх флакончиків, ватні диски і починає знімати макіяж. Туш залишає свої брудно-чорні відбитки. Тональний крем розмальовує коричневими кольорами. На цьому палітра відтінків закінчується. Так, окрім туші і тоналки, на її обличчі більше нічого не було. З ним вона малюється все менше і менше. Кажуть, макіяж – то своєрідний щит для дівчат, який робить їх впевненішими. А їй то від кого захищатися?

На кухні у чайнику знову закипіла вода. Дурна звичка. Ні він, ні вона, нічого не питимуть. Звісно, окрім вина. Він уже вмостився на ліжку і щось друкує на ноутбуці. Вона подає йому бокал. Клятий годинник далі цокає, все якось настирливіше. Звідки він взявся у їхній квартирі?

Вона захотіла кота. Байдуже, маленького чи великого. Такого, якого вона б могла гладити, коли він засідає за ноутбуком чи коли затримується на роботі. Який би ліз на стіл, коли їх би не було вдома. Зустрічав своїм муркотінням, щойно відкривалися двері, і терся об ноги. Можливо, вона просто хотіла дитину?  І оце «можливо» починало обростати якимись рисами. Хлопчика, його копію. Ця божевільна думка проникала у її мозок, розливалася по клітинках, як джем по морозиву. Вона отруювала кров у венах, барабанні перетинки ледь утримували опір. У кінчиках пальців ставало лоскотно, вона терла їх, щоб хоч якось зупинити це самовбивство. І раптом тихе: «Няв». Вона стрімголов полетіла до дверей, прислухалася. Щось шаруділо. Відімкнула двері, взяла оте пухнасте створіння на руки, розревілася. Так, вона хотіла кота. Відтепер він житиме з ними. І тепер на ліжку спатиме не один, а цілих два клубки щастя: чорне і біле.

Найважче було навчитись любити його по-новому. Не так, як колишнього. По-іншому цілувати губи того, хто вдихнув у неї нове життя, змусив посміхатись. Не гладити його волосся так, як того. І заборонити згадувати власне ім’я в певній інтерпретації. Як завгодно, лише не ляпас у лице спогадами. Лише б не дощ… Лише б не було  таблички «Львів - Луганськ». Лише б йому не подобалось її біле в’язане плаття, у якому вона лежала і яке ненавиділа…

… Цього разу її розрахункова карточка-закладка затрималась на дев’ятій сторінці книги. Чорна палітурка з червоними плямами і надписом «Кілер». Ця книга просто рвала свідомість на шматки. Її автор отак безсовісно керував життям. Маніпулював. Хоча, в принципі, знав про її існування. 


20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

1777
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1636
10.08.2025
Олександр Мізін

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1299
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

2572
06.08.2025

Фіртка зібрала офіційну статистику щодо внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській області. За цими цифрами — реальні життя людей, зі своїми радощами та бідами, які прагнуть гідного майбутнього попри всі виклики.

6200
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

5234 25

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

85

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

562

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

520

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

622
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

1865
15.08.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

771
11.08.2025

На Прикарпатті аграрії вже зібрали третину врожаю зернових та зернобобових.  

601
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

584
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1498
11.08.2025

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 серпня в Погінському монастирі, що на Івано-Франківщині.  

920
06.08.2025

У день Преображення Господнього, 6 серпня, в івано-франківських храмах традиційно відбулося освячення плодів та кошиків із дарами врожаю.  

979
05.08.2025

Журналістка Фіртки поспілкувалася з учасниками івано-франківського гурту LaBlur, які розповіли, як зароджувався їхній колектив, чому музика — це їхній порятунок та як вони поєднують творчість із благодійністю.  

1026
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

899
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

690
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

756
02.08.2025

Президент США Дональд Трамп заявив про кількість втрат росіян у 2025 році.  

776