Журналістською долею мене занесло в Івано-Франківськ. Ніколи не була тут раніше і, на жаль, майже нічого не знала про це місто. Ще у потязі познайомилась з франківцями. За кілька годин вони розповіли, де смачно, а головне, недорого, перекусити, куди піти та що варто побачити. Тож, озброївшись їхніми порадами, вивчала Франківськ та його мешканців майже два місяці.
Перше, що здивувало, – культура на дорозі, тобто ввічливі «стосунки» між автомобілістами та пішоходами. Навіть якщо перебігатимете дорогу не на пішохідному переході – вас пропустять і, що важливо, не посигналять гнівно услід. Як пояснюють самі водії, їм не важко зупинитись на кілька секунд, а вдячні пішоходи завжди усміхнуться. Особливо приємно, коли це роблять дівчата. Одне слово, європейський рівень культури.
Маршрутники теж задніх не пасуть. У перші кілька днів запитувала дорогу у всіх, кого побачу. Водії громадського транспорту — не виняток. Вони мені не лише пояснювали, на який маршрут сісти, а й як потім добратися до потрібного пункту. Крім того, тут помітно кращий, ніж у Львові, стан «бусів». Бо двері не відчиняються за кілька метрів до зупинки, а водій не збирає всіх пасажирів в одну, не гумову, маршрутку. У франківських маршрутках дякують та перепрошують, вітаються з водієм.
Таксі у Франківську також різняться від львівських чи київських. Тут оператор не питає про кінцевий пункт і, відповідно, не оголошує вартість поїздки. Вже коли сідаєте у «шашечки», кажете водію, куди вам їхати. Ціни — помірні, доїхати у будь-яку точку міста можна за 35−40 гривень (що дуже відрізняється від львівських 60-70).
Обід в Івано-Франківську коштує так само, як і поїздка таксі. Місцеві хвалили «Десятку». Невеличкий затишний заклад у самому центрі міста, де наїстися можна за 40 гривень, а “шиканути” — за 100. Телячий стейк обійдеться у 29 гривень, а райдужна форель — у 32 грн. Салат — приблизно 25−30 гривень, суп – від 19. Порції великі. Вареників в одній порції майже два десятки, так само, як і картопляних кульок. До ціни кожної страви додається 95 копійок. Як пояснила офіціантка Леся, така політика закладу.
Ще однією гастрономічною родзинкою міста є «Шпиндель». Інтер’єр ресторану антикварний. Власник пожертвував свою колекцію старовинних годинників, касовий апарат 1914 року та кавову машину, перетворивши невелике приміщення у підвалі на справжній музей.
Аналогів “Шпинделю” в Україні немає. Тут зібрані 33 годинники та 15 барометрів, антикварні шафи та старовинна барна стійка. На стінах — газети минулого століття, грає джаз і показують фільми за участі Чарлі Чапліна. Ціни «не кусючі» – салат та десерт обійдеться у 50 гривень, а за порцію запеченого сібаса попросять 69.
Ціни на каву у Франківську також не львівські. Запашна кава у кав’ярнях коштуватиме 15−20 гривень, “кава з собою” — 13−18.
Пообідавши та насолодившись кавою, можна поговорити про політику. З цим у Франківську по-сучасному. Всі місцеві політики, чиновники та впливові люди мають сторінку у соціальних мережах: “Фейсбук”, “Вконтакте”, “Твіттер” та навіть “Інстаграм”. Достатньо «тегнути» чиновника у гнівному пості, як дивним чином вмикається опалення, ремонтується дорога чи з’являється світло. Єдине, чого не вирішують тут через Інтернет, — забудови.
Місто невелике, але складається враження, що новобудов тут більше, ніж у столиці. Заробітчани, які живуть і працюють за кордоном, купують тут по 2−3 квартири. Вочевидь, у такий спосіб вкладають зароблені гроші. Однак ці квартири або порожні, або здаються.
Якщо про Львів говорять як про «Місто, відкрите для світу», з Дніпро асоціюється New Everyday, то Франківськ називають «Теплим Містом». Це справа рук 34-річного романтика в душі та документознавця-менеджера інформаційних систем за освітою Юрка Филюка. Він покинув успішний бізнес у Києві і повернувся до Івано-Франківська, щоб власними силами розвивати рідне місто. На рахунку «Теплого Міста» – десятки втілених проектів з розвитку Франківська, серед них візуальний стиль Івано-Франківська, Urban Space 100, Urban Space Radio, проект «Вивіски», «Теплі поштівки» Child-Friednly Public Space. Я, наприклад, полюбила Urban Space 100, де запашна кава та фірмові еклери.
Urban Spase — це урбаністичний, міський простір. Заклад має 100 співзасновників, кожен з яких вклав по 1000 доларів – одноразовий і безповоротний внесок, і за ці кошти був відкритий простір. Тут відбуваються прес-конференції, дискусійні панелі, презентації, покази фільмів, концерти і багато іншого.
Особливість цього підприємства — 80% чистого прибутку йде на проекти розвитку міста. Вирішують, які проекти підтримати, засновники. Вони не мають персональних дивідендів з цього, але мають виключне право раз на квартал ухвалювати рішення – куди скеровувати зароблені кошти, які проекти підтримати.
Чи подібний Франківськ до Львова? Міста схожі й не схожі одночасно. Вони – рідні брати, але з різними характерами. Один розвиває бізнес, а другий дбає про комфортну оселю для своєї родини.
Високий замок, Дар’я Бавзалук
