Підвищення зарплати працівникам силових структур і державним службовцям необхідність, що має здійснюватись у межах здорового глузду і у комплексі забезпечення відповідних соціальних стандартів для інших категорій населення, а не створення штучно, разючої прірви у суспільстві та середовища для ненависті.
Такими цинічними методами не діє жодна цивілізована держава для збереження влади в умовах війни і зубожіння основної маси суспільства.
З іншого боку для прикриття і пропаганди захисту населення - жебрацькі субсидії для половини українських сімей (близько 8,5 млн.), не враховуючи тих хто мав би їх одержувати, однак із-за формальних причин їх не дістає. Практично субсидії покриваються не за рахунок держави, а коштів інших громадян, через необгрунтоване підвищення цін і тарифів (у повітрі висить рішення про чергове їх підвищення), що , крім того, дає можливість на рівному місці, без розвитку економіки збагачуватись олігархам, які тримають у руках мотузки влади. Риторичне запитання. Чому відсутня у демократичній "прозорій" державі інформація про сплату ними податків.
Одним із перших кроків до теперішньої, свідомо спланованої неконтрольованої з боку суспільства ситуації було усунення з посад професійних кадрів різних державних структур, особливо силових, як по вертикалі, так і на місцях. Руйнація системи почалась у часи "любого друзя" і продовжується під видом люстрації до тепер. Їх замінили свої, слухняні із високою зарплатою.
Потім розпочалась , так звана децентралізація, а простіше сказати централізація (у багатьох випадках "добровільна") через об"єднані територіальні громади сільських і селищних Рад та заміни кадрів, знову ж таки "на своїх" і збільшення кількості посад у порівнянні із штатною чисельністю до того у названих Радах. Реальну оцінку їх фінансової бази, збільшення доходів, наявність їх джерел, покриття видатків, можна дати тільки у перспективі. Поки що час на боці пропаганди.
Повернемось до теми. Зараз проходить черговий етап підвищення зарплати державним службовцям. Місячна заробітна плата у залежності від категорій посад складе від 6 000,0 грн. у рядового спеціаліста, що не викликає запитань до 40 000,0 грн., а це вже інформація для роздумів. Абстрагуючись від навколишнього середовища дуже добре, нехай наші люди живуть все краще і краще.
Тепер розкладемо ситуацію у іншій площині і глибше. З якою метою влада так переживає за людей? У першу чергу це підвищення зарплати і у перспективі пенсій для неї. З іншого боку, враховуючи оточення державних службовців, сім"ї, родини, позитивне вирішення питань підприємницької діяльності для тих чи інших осіб тощо, це ресурс для влади на майбутніх парламентських та президентських виборах.
Інший надзвичайно серйозний ресурс у шахматно прорахованої дійсності із двох подібних складових, коли при безвізовому режимі (гарне радянське слово "режим") у період виборів певна кількість українців буде тимчасово відсутня, як і можливо, їх протилежна позиція щодо претендентів від влади.
Крім того, наявність за межами України нелегальних заробітчан, мільйонів непростих, з точки зору відомої думки про владу українців, які не приймають участь у виборах та є у списках, за декого з них і тих хто вище, можна кинути бюлетні, не кажучи про фальсифікацію результатів, до чого ми привикли і за що ніхто не несе відповідальності, зважаючи на названі дві складові, позитивний результат для себе забезпечений. Дуже вигідна для політиків законодавча норма для перемоги незалежно від кількості громадян, які приймають участь у виборах, навіть менше 50-и відсотків.
У порядку примітки. Кошти заробітчан (це в основному Галичани), також як позитив для влади, тримають на плаву державу. Це інвестиції понад 10 млрд. доларів на рік, більше жебрацьких траншів із-за кордону, що невідомо куди діваються. Названі кошти, на жаль дають владі створити ситуацію для підвищення через підприємців цін і тарифів та податків, як доходів бюджету і хвальби для себе про ріст ВВП.
Ще один аспект. Чому політики так носяться із необхідністю перерахунків пенсій колишнім працівникам силових структур (їх скромно називають військовослужбовцями), оскільки теперішнім також встановлено високий рівень зарплати. Страх і переживання влади наяву. Це відносно молоді, організовані люди для протидії владі і знову ж при позитивному результаті для них - ресурс перемоги на виборах.
Враховуючи споконвічну хуторянську позицію українців - моя хота з краю, можна плюнути , без страху, у душу незахищеним (поки що неорганізованим) державним службовцям - пенсіонерам, як і іншим пенсіонерам, щодо яких влада гордиться забезпеченістю мінімального рівня життя, чи трохи вище, що не вкладається ні в які критерії на фоні теперішньої заробітної плати аналогічних державних службовців.
Посилання міністра соціального захисту (радить українцям менше їсти, хоч дивлячись на окремих ідеологів реформ, про них цього не скажеш) на те, що державним службовцям пенсія буде підвищуватись на загальних підставах, суперечить Закону, коли їх приймали на роботу із забороною права займатись підприємницькою діяльністю та у перспективі перерахунків пенсій при підвищення зарплати державним службовцям.
Державних службовців - пенсіонерів є до кого прирівнювати, вони за системою оплати праці (у принципі) нічим не відрізняються від військовослужбовців, яких так боїться влада. Крім того, теперішні державні службовці при призначенні пенсії, зважаючи на рівень зарплати, навіть від загальної норми (60 відсотків, а не - 90) будуть мати у кілька разів більший розмір пенсійного забезпечення.
Щодо інших категорій громадян - пенсіонерів, які не одержували заробітну плату із бюджету і її розмір не прирівнюється, оскільки нереально , неможливо прирівняти різну оплату праці працівників однакової професії на різних підприємствах, у різних галузях економіки. Для таких категорій держава повинна підвищувати пенсії у певних відсотках але не нижче, хоч би середньої по країні, щоб забезпечити соціальний захист.
Шкода, що люстровані суди, незважаючи на ідеологію пенсійного законодавства щодо військових та державних службовців, виходячи із теперішніх норм, що відповідно до Конституції не мають зворотної сили, порушують права і свободи громадян. Таке враження, що вони стають органами виконавчої влади, а якщо мова йде про соціальний захист громадян, нібито підпорядковані Міністерству соцзахисту. Може пора віце-прем"єра і міністра соцзахисту перевести у Верховний суд. Не дивлячись на старання служити інтересам банкрутуючої влади, суди першої інстанції вже ідуть у небуття. Така доля чекає і інші структури, що не розуміють свого тимчасового тримання до певної межі, коли вони потрібні будуть для досягнення мети сучасних фарисейських політиків, які зараз носяться із проблемами створення власних антикорупційних судів.
Яскравий приклад. Сьогодні поступове, свідоме нівелювання, ще не повне знищення Державної контрольно-ревізійної служби або просто КРУ. Спочатку його перетворили у фінансову інспекцію, а тепер у аудиторську службу, що не відповідає за повноваженнями і функціями, як орган контролю у розкраденій державі. Для чого проводити ревізії і перевірки дотримання законодавства у витрачанні коштів та збереження державного майна. Реформатори вважають недоцільно (може у нас уже не крадуть), правильніше сказати - невигідно. Зважаючи на фінансові скандали, що вибухають без перевірок все стає ясно - мета досягнута. На це вказує навіть скандал із праведним, відповідно до показаних статків у декларації і поза нею керівника цієї служби, який мав би бути святим. Справа не у притягненні до відповідальності подібних керівників і політиків, а у символах, їх дотриманні і віри людей.
У моїй практиці був неординарний випадок. Після прибуття на ревізію доповіли, як переляканого комірника запитав молодий головний інженер: Що з тобою? Той відповів, Ти що не знаєш, у нас ревізія КРУ. А що це таке? Оговтавшись комірник відповів: "Єто висший орган государственной власти". Без коментарів. Слід сказати, що Українське КРУ не подобалось і міжнародним фінансовим організаціям, що називали його ЦРУ в Україні. Тепер порозумілись і хочуть створення у нас антикорупційних органів, переконавшись у своїх помилках щодо ідеології і діяльності структури.
Де тепер цей орган вищої державної влади. Ми мали НАБУ в особі КРУ, боялись його і знищили замість того, щоб дати йому додаткові функції і не створювати нові органи із багатомільйонними затратами на їх утримання із бюджету. Складається враження, що краще вести довготривалі дискусії про створення антикорупційних органів і далі зловживати державними ресурсами (не кажу красти) без відповідальності. "Брехнею поле перейдеш але назад не вернешся".
Хочеш бути проповідником, будь святим. У нинішніх умовах неможливо бути святим, однак певних стандартів, працюючи у подібних державних структурах, треба дотримуватись.
Зважаючи на сумну дату, оптимістичний епілог про славних хлопців віднесених до символічної історичної цифри: 300 спартанців, 300 козаків під Берестечком, 300 українських вояків під Крутами. Вони прийдуть. Честь їм і Слава!
