Він – охоронець, він бодігард, він бампер на весь кузов, буфер на загал, він відважний і рішучий завше, коли мова йде про безпеку життя і функціонування Рідного Краю та Істоти Вищого Рангу; він вроджена, споконвічна людина Звізди, карлика чи гіганта, будь-котрої барви, лиш би Звіздярила… – вже апріорі Надгігант ! Так мус бути.., мус !!!
Звізда Звіздує на сцені, вона мусить сумлінно виконати свою роль, відспівати, відіграти, відтанцювати, щоб опісля в кільказвіздовому готелі «НАДЄЖДА» розкоркувати пляшку «Кристалу», а заїсти омарами чи гусячою печінкою, і спокійно собі готуватися до продовження виснажливого, багатоетапного турне, вінець якого, ще не скоро, переобрання Звізди на другий термін всезагального легального і легітимного директора Театру, Цирку і Хору віденських хлопчиків (?). Цього вимагає не шанувальник – хоч і він теж, ясна річ, - цього найактивніше вимагає саме життя, звіздяче, яке імперативними умовами до успіху ставить далеко більше, ніж лише вокал і удатна зовнішність. Звізді слід співчувати, а не картати її і заздрити їй, адже Звізда багато в чому свідомо і несвідомо обмежена, вона навіть не вповні спроможна на тривалі довірливі інтимні стосунки із Звьоздочками а-ля бодігарди, буфери.., бо зоряна хвороба, ота зараза, курва, таки передається статево – доведено, до абсурду. Особливо інтенсивно і екстенсивно вона передається у позі Doggy-style. Ані хімічні, ані механічні контрацептиви не допоможуть уникнути проникаючої неприємності, порвуться, підведуть і через якусь часину виплодиться бахур – аналогія венери.
Як нарід споконвіку індивідуалістичний, зоряний і беззоряно звіздочотний , виявляємо і висловлюємо співчуття та щиросерде розуміння starсуті. Без базара.
Він – ринда, бодігард – із непоступливістю цербера власним і гласним життям пожертвує, та стане на заваді замаху на життя Звізди, не дасть покидькам втілити свій антипатичний план, нізащо на світі, чуєте, зірвиголови
Він вже сокола оком запримітив озвірілого виродка, що цілиться в Звізду з ворожої зброї, замаскованої під Nokia-у N-97, він тут же схоплюється і вихорем мчить до зловмисника, розмітаючи на своєму шляху всіх і все, і тих зловмисників, які бачать, що й він і теж не сидять склавши руки…
Раптом, і дуже невчас, на жаль, він спотикається та падає. Його невтішні, приречені думки розвіює картина, що націлених на Звізду камер смартфонів і об’єктивів фотоапаратів побільшало, а інші рятувальники начеб теж не добігли… Він різко здіймається на ноги (як Джекі Чан в стрибку зі спини ). Він міркує: « нєфіга собі я скочив !.. – значить, я ше молодий, значить, я ше крутий, значить, я ше побуду !!!…». Він люто-грізно озирається на бідолаху, що випадково вробив йому підніжку, що випадково вгробив собі ніжку й діжку, – то моторошне дійство спостерігати «бліду поганку» замість раніше до крові рум’яного гриба, повірте, – і нещадно каже: « шоб завтра в мене на столі лежав повний звіт за повний квартал, а ти під столом квартою… Поняв ??? ». Він продовжує рятувальний забіг на дистанції «Пару кроків до Звізди», і ось нарешті, запеханий, упрілий, він досягає ультрамети: своїм могутнім вгодованим тулубом - ясний перець, шо в стрибку, дуже професійно виконаному (досвід, не перший ж раз) – затуляє Звізду, валячи додолу (Звізда теж далеко не «сухарик» ). Він зовні наче не дуже здивований, що його не зачепило, він безмірно радий і щасливий, що Звізду зачепило… - до щему трепетного в серці.
За те, що самовіддано і безкорисливо порятував Звізду від конфузу в пісні і в тексті приспівування…, за те, що завадив смертоносному падінню герба на голову Звізди – ще одна Звьоздочка на пагони ? – ні, він не такий.., геть лихі і куці помисли, власні амбіції честолюбця ніщо в порівнянні з інтересами регіонального Театру, Цирку, Хору, а найперше і найголовніше –Цілого Цілісінького Краю ! - вже і відразу великі додаткові вливання в Хор мєсних віденських хлопчиків без вайлуватого, казенного погодження з Міністерствами фінансів і регіонального розвитку, по вінця заповнення в Станіславський штат і в Станіславський штаб !!! А путчистів, ворогів, супостатів З і З – на палю, Зорро, на вістря тризубця, щоб знали, яким місцем думати за Вкраїну, а яким боротися.., хай сидять тепер і думають о вєчном. Овєчкі. «Думайте про вічне. Вівчарі»., - шлються безшумні привіти від З.
Слава Зірці, слава Звізді, слава Антаресу !!! – без нього ніц не буде в тій державі Прогресу. Світи, світи, ясненька, грій, грій, зіронько, тобі ми віримо, Голівонько, ти наше сяйво, ти наша люстра, наш прожектор і протектор !!! Ви, гречно і гречано перепрошую Пана. І не знати, чи буде Gas-Da-! і не важливо…, зате знати, що буде Gaz-Da-! і Гіперважливо-! Так кажуть звізди на небі, а вони не брешуть, чесні і правдомовні наші.
А стражденна, вдячна, живуча, невмируща, солодкоголоса, благозвучна, милозвучна, голосиста, чорноброва-чорноока УХ виспівує на місяць, сонечко і зіроньки, заливає, величає, часу дарма не гає:
« …Енд а-а-а-й-й вілл олвейс лав-ю-ю, Міша-а-а !»
Підтримаймо й ми браття та сестри, адже не по-москальському завиває, хіба не чуєте, вам що, позакладало !!!
Слава Великому G !
