«Коронавірус», COVID-19 – чи не найчастіші слова, які звучить з уст вчених, лікарів, засобів інформації, простих людей в останні місяці.
Інформаційний потік перевантажений відомостями про чисельність захворілих та померлих, гіпотезами про патогенетичні засади хвороби, даними про ефективність медичних препаратів, можливими ускладненнями та наслідками перенесеного захворювання, навіть у легкій формі.
Поява нового збудника, викликала неоднозначне трактування позицій щодо цих питань навіть у науковому середовищі. Що ж робити звичайним людям? Як вберегтися або зменшити шкоду від зустрічі з інфекційним агентом?
Не претендуючи на істину у останній інстанції, вважаємо за доцільне акцентувати увагу на наступних моментах:
- Вірус SARS-CoV-2, з родини коронавірусів, не єдиний, що може викликати захворювання як у тварин, так і у людей. Але він «найуспішніше» реалізував можливість розповсюдження у людській популяції. Його найвідоміші попередники (SARS та MERS) не змогли потужно зламати біологічний бар'єр між тваринами та людьми, хоча характеризувались вищими показниками летальності (смертності серед захворілих). Але для інфекційного агента (вірусу), смерть джерела інфекції (у даному випадку людини), не забезпечує збереження біологічного виду, що є кінцевою метою його існування.
- Серед людей інфекція, викликана іншими варіантами коронавірусів, зустрічалась раніше, і можна припустити, що антитіла до цих вірусів повинні були «спрацювати» і в цей раз. Однак, генетична структура нового вірусу SARS-CoV-2 містить нові фрагменти інших патогенів. Не зупиняючись на гіпотезах природної чи штучної природи цих змін геному вірусу, зазначимо лише, що імунна система людини виявилась не готова до специфічної відповіді, так як не містила специфічних антитіл до збудника. А за законами біології, інфекційна хвороба розповсюджується серед людей до моменту, поки приблизно 80% з них не будуть мати антитіл до неї. Тобто, поки не сформується (внаслідок хвороби чи щеплення) імунологічний прошарок захищених людей, ми будемо спостерігати розповсюдження хвороби.
- На щастя, людський організм володіє іншою, неспецифічною, системою захисту. Неспецифічною – бо вона не залежить від типу збудника, першою стає на шляху патогена, вступає з ним у боротьбу, даючи сигнал організму про вторгнення, «передає» інформацію спеціальним клітинам, які згодом, лише через деякий час, виробляють антитіла до збудника. Це дуже спрощена схема взаємодії дуже багатьох компонентів (клітин, біологічних рідин, систем та органів). Але, їх «робота» супроводжується, як правило, однотипними клінічними симптомами у вигляді підвищення температури, болю голови та м'язів.
- Ефективність роботи імунної системи організму, і неспецифічної системи зокрема, залежить від багатьох факторів. Насамперед, від стану вхідних воріт для патогена (у випадку COVID-19 - верхні дихальні шляхи). Ось тут і виявиться дуже важливим чи палиш ти сигарети, чи вдихаєш токсичні фактори або пил, чи хворієш часто ангінами, стоматитами, гайморитами, бронхітами, тощо. Опосередковано впливають на її стан цукровий діабет, серцево-судинні та онкологічні хвороби та вік людини. Тому, люди з такими несприятливими факторами є найуразливішою категорією пацієнтів. Якщо першій лінії захисту на рівні слизових носа та ротоглотки не вдається справитись із збудником, то вірус проникає нижче, у альвеоли, бо має тропність до специфічних рецепторів, внаслідок взаємодії з якими і розвивається тяжка пневмонія. Ця стадія хвороби найчастіше супроводжується кашлем та задишкою. Окремо необхідно згадати дітей, у яких, незважаючи на недосконалість імунологічних реакцій, низька захворюваність, як вважається, пов'язана із відсутністю або недорозвиненістю специфічних рецепторів на альвеолах.
Отже, підсумовуючи вищенаведені теоретичні моменти, необхідно зрозуміти, що COVID-19 (англійська абревіатура коронавірусної інфекційної хвороби) буде стосуватися кожного з нас, і від нас залежить якою буде зустріч.
Але здоров'я – це не таблетка, укол чи крапельниця. Тим більше, що ефективних ліків від цієї хвороби ще не винайдено. Здоров'я - це важка праця над собою, перш за все, у профілактичному напрямі.
Звичайно, з часом вірус поступово буде втрачати свою агресивність, тому карантин дасть нам можливість перенести цю хворобу легше. Перебування вдома, обмеження контактів, соціальна дистанція, раціональний самозахист у громадських місцях - все це повинно спрацювати на зниження можливості захворіти. Але на етапі послаблення карантинних заходів, коли здається все минуло, дуже часто відбувається підвищення рівня інфікування.
Що ми можемо зробити для себе за цих обставин? Насамперед, прості заходи:
- для утримання у чистоті шкіри (захисні рукавички, миття рук, душ після повернення додому);
- захист слизових (наприклад, назоферон-спрей у ніс при виході з дому та промивання носа та ротоглотки сольовими розчинами після повернення додому);
- помірні фізичні навантаження на свіжому повітрі (навіть ходьба на противагу громадському транспорту), дихальні вправи;
- раціональне, збалансоване харчування.
Застерігаємо від уживання «імунотропних» препаратів чи інших медикаментів із сумнівною дією, які не лише не захищають від хвороби, але можуть спровокувати тяжкий перебіг захворювання.
А що робити, коли відчуваєш симптоми хвороби? По-перше, бути об'єктивним до себе. Дуже часто на фоні загальних панічних настроїв нам по декілька разів на день здається, що ми захворіли.
Якщо спостерігаєте невелику гарячку (37,4-37,6°С) – переміряйте температуру через короткий час, за умов попереднього спокою (фізичного та емоційного) та не після їди. Зазвичай ці фактори можуть вплинути на висоту температури навіть у здорової людини.
Якщо температура піднялась до 38°С та більше – прийміть жарознижуючий препарат (парацетамол 0,5 або ібупрофен 0,4), зачекайте до години, та переміряйте її, щоб пересвідчитись як температура реагує на препарат.
У разі утримання або наростання гарячки необхідно передзвонити сімейному лікарю. До сімейного лікаря за порадою необхідно дзвонити, також, коли відмітили сухий кашель, що супроводжується утрудненим диханням, або кровохарканням.
Сімейний лікар, у розмові з Вами з'ясує всі обставини хвороби та, з урахуванням попередніх хворіб та наявних обтяжливих факторів, визначиться з місцем та способом Вашого лікування. Нагадуємо, що у 80 % людей хвороба перебігає не тяжко, і таким людям краще лікуватись у домашніх умовах.
Додатково декілька слів про специфічну діагностику COVID-19. Так, як клінічні симптоми хвороби не є унікальними, лише лабораторні тести можуть нам її підтвердити.
Однак, за умов великої завантаженості лабораторій, тест, що визначає присутність вірусу (ПЛР діагностика) є, на даному етапі, фактично недоступний для амбулаторних хворих. На етапі амбулаторного лікування, коли не призначаються препарати специфічної дії на вірус, результати ПЛР діагностики впливають лише на статистику захворюваності.
І судячи з показників захворюваності та летальності по нашій області, хворих на COVID-19 з легким перебігом, не враховано у загальній картині. Однак, на етапі одужання та безпеки перехворілих для оточуючих, результати ПЛР діагностики дуже важливі. Та поки це питання повністю не відрегульовано.
Звичайно, що об'єктивнішу інформацію про COVID-19 із висновками на основі повної доказової бази ми будемо мати лише через певний час. І. можливо, деякі сьогоднішні постулати будуть виглядати нам наївними або навіть неправильними. Та за будь-яких обставин зберігаємо здоровий глузд, психологічну рівновагу, дбаймо за своє здоров'я фізичне та ментальне.
Всім бажаємо здоров'я, доброти, світлої радості та натхнення щодня.
Доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, лікар-інфекціоніст клініки «Медекс плюс» О.Є.Кондрин
