В українських соцмережах тисячами тиражуються прихильниками МП пропагандистські маніпулятивні відеоролики та дописи, в яких розповідається про так зване «гоніння на УПЦ», та «захоплення Києво-Печерської лаври безбожною владою та її закриття».
Порівнюючи з більшовиками, з останнього такого безглуздя є безліч публікацій, в яких містяться нібито фотодокази потемнілих хрестів на храмах лаври, що трактуються очільником монастиря «гнівом Божим» за роботу міжвідомчої комісії та богослужіння Епіфанія.
А те, що сусальне золото з роками має властивість тьмяніти і реставрація храму за їхнього керівництва не проводилася 40 років – лукаво замовчується.
Озвучують і тиражують ось такі нісенітниці та дикі забобони, щоб надалі тримати наївних людей в страху і сліпій покорі, водночас створюючи пропагандистську картинку для ворожих ЗМІ, або провокуючи міжконфесійний конфлікт у такий важкий час для України. Адже ні для кого не секрет, яка структура довгий час ховалась під назвою УПЦ і господарювала в українській святині.
Війна зірвала всі маски. Будучи свідками того, що велика кількість колаборантів була серед прихильників УПЦ (МП), яка то згадувала про свою приналежність до Москви та РПЦ, то соромливо замовчувала ховаючи приставку «МП» - московський патріархат.
Єдине правда - ієрархи цієї структури користувались набожністю, щирістю та щедрістю українців, окупувавши головну українську святиню - Києво-Печерську Лавру, сіяли там «руській мір».
Відтоді, як влада зрозуміла, що потрібно захищати і духовний фронт з’явились питання до так званої УПЦ, яка наголошувала на своїй незалежності, але фактично є частиною Російської Православної Церкви.
Ми всі були свідками, як в середовищі УПЦ розпочались різноманітні псевдособори, рішеннями яких намагалися переконати, що УПЦ - українська та незалежна церква, але в той самий час журналісти фіксували як ієрархи УПЦ (МП) наввипередки їздили до патріарха московського Кіріла на поклін.
Ми побачили священників-колаборантів. Не всі священники УПЦ (МП) є колаборантами, але всі колаборанти-священники походять саме з цього середовища, саме з цієї Церкви - стверджує Віктор Єленський, релігієзнавець, голова ДЕСС.
Уся Україна слідкувала за проведеннями обшуків СБУ по єпархіях та монастирях УПЦ (МП), де знайшли антиукраїнську проросійську літературу.
Якщо обшуки якось пережили, то найбільшим струсом для МП виявилось проведення різдвяного богослужіння ПЦУ у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської Лаври (КПЛ) з рішенням подальшої передачі деяких приміщень верхньої лаври ПЦУ.
УПЦ (МП) відмовлялися вірити в те, що в КПЛ може служити українська церква, яку вони проклинали та називали «розкольниками».
Києво-Печерська лавра – православний український монастирський комплекс у Києві. Визначна пам’ятка історії та архітектури. Заснований 1051 року ченцями Антонієм та Феодосієм, як печерний монастир за межами Києва за часів князя Ярослава Мудрого.
З 1592 -1688 був ставропігією (тобто пряме підпорядкування) Константинопольського патріарха, а з трагічного для українського православ’я 1688 року – московському патріарху.
З того часу українці втратили лавру, тому що там засіли московити.
З приходом більшовицької влади Києво-Печерська Лавра перетворили на музейне містечко. У 1988 р. РПЦ відновила в лаврі чернече життя.
Першим настоятелем новоствореної обителі став митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко) за правління якого активно відбудовувались основні святині монастиря. В 1992 році митрополит Філарет (Денисенко) покидає стіни лаври, оскільки очолює УПЦ Київського Патріархату.
Починаючи із 1992 року настоятель (священноархімандрит) лаври — митрополит Володимир (Сабодан), а з 1994 року намісник лаври — архиєпископ вишгородський Павло (Лебідь).
У 1994 році разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Для перебування монастиря УПЦ (МП) на території державного заповідника укладали договір оренди з державою.
Своєрідну "міну уповільненої дії" заклала проросійська влада у 2013 році, а саме уряд Азарова передав в постійне, безстрокове, безоплатне користування УПЦ (МП) всю Нижню лавру.
Звичайно, такий хід справ став непростою спокусою, аби не набудувати крамничок, готелів та інших господарських приміщень, які будуть приносити шалені прибутки, з яких не потрібно платити податки.
Мабуть, коли є такі дозволи від держави, то на обмеження про забудову ЮНЕСКО можна не звертати уваги.
Перебувавши на території Нижньої лаври намісник Павло (Лебідь) поступово прибирав до рук і Верхню лавру. «Небожителі» гадали, що схопили Бога за бороди, одних можна залякувати прокльонами або карою Божою, а інших - проблемами з Москвою.
Війна змінила все і всіх.
10 березня Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» оголосив про розірвання договору оренди з Українською православною церквою (Московського патріархату). З 29 березня 2023 року монастир УПЦ (МП) повинен покинути територію КПЛ.
Отож, прийшов час відповідати за свої вчинки. Тому і вдається ієрархія УПЦ (МП) до таких примітивних маніпуляцій та залякувань через соцмережі чи інші підвладні їхнім покровителям ЗМІ. У всьому звинувачуючи українську владу.
Так і виходить, що на одну камеру плачуть і жаліються, а на іншу - проклинають і залякують. Ба навіть патріарх РПЦ Кіріл поскаржився світовим духовним лідерам на українську владу, яка ніби переслідує УПЦ (МП). Це стало темою номер один на всіх пропагандистських каналах Росії.
Отже, зайвий раз УПЦ (МП) показала своїх справжніх заступників і покровителів. Ми боремося з московитською навалою не тільки на сході, але й в серці столиці.
Основним наративом маніпуляцій є те, що звичайних монахів виселять, а монастир зачинять. Стосовно звичайних монахів, то митрополит ПЦУ Епіфаній наголосив, що їхня Церква відкрита для лаврських монахів, і у них є вибір: залишитись в лаврі та молитися за Україну українською мовою разом з ПЦУ або піти за своєю Московською духовною владою.
Близько дев’яти століть монастирем володіла Київська митрополія, правонаступницею якої зараз є ПЦУ, і лише останні 300 років УПЦ в єдності з Московським патріархатом.
Прийшов час повернення Української святині українському народу та Православній Церкві України - прямій правонаступниці древньої Київської митрополії задля відновлення історичної справедливості та зміцнення України.
