Кріт і Кіт

Цікаві істоти  кроти. Хтонічні, підземні ссавці, суттю своєю позбавлені видимості світла.   Як не дивно, в Україні вони представлені одним видом – кротом європейським. Цей вид, ще дивніше, найчисельніше розповсюджений  ареалами Донеччини і Луганщини, проте є великим  зоологічним міфом вважати, що більше ніде в нашій країні його не зустрінеш. До слова, це єдиний вид кротів, що популюється в нашій країні. Щоправда, раніше, у двадцятому столітті, багатьма вченими припускалося, що в Карпатах України мешкає форма чи вид кротів «caeca» - дрібніші в розмірах, проте з досить сильно розвинутими інстинктами, близькими до надприродніх ( у тваринному розумінні), компенсованими їм за відсутність інших органів чуттів. Проте виявилося, що карпатська форма крота є виключно екологічною расою, не гірський, а типовий рівнинний вид кротів.  Та ми з міркувань елементарної самоповаги вважатимемо, що це питання спірне і потребує подальших ґрунтовних наочних вивчень.

Всі енциклопедії  як одна дають наступні відомості про кротів, вибачте, європейських. Все життя вони проводять в підземних ходах, котрі прокладені в різних горизонтах грунту. Ходи кротів є строго двох типів: житлові і кормові. По житлових маршрутах кріт кочує від гнізда до гнізда на кормові ділянки , буває, що з одного біотопу до іншого. Кормові – пастки, в які із сусідніх грунтових шарів потрапляють безхребетні. За одну тільки ніченьку кротяча морда здатна прокласти, на хвилинку, до 50 метрів ходу. Гніздова камера розміщується на глибині до 2 метрів, звичайно, в дуже захищеному місці: між коріннями дерев, чагарників, під пнем, каменями і під спорудами.

Із триповерховими, а то й більше, кормовими ходами гніздову камеру сполучають похилі штреки. Його підземні ходи –це складна система багатоярусних галерей діаметром 5-6 метрів. Кормові ходи в рихлому грунті розташовані близенько до поверхні, на глибині 2-5 см, йдуть горизонтально. Їх можна замітити, оскільки при ритті кріт часто піднімає стелю ходу на кшталт земляного валу. Викидів землі при цьому не помітно. На відкритих ділянках, де ґрунт часто і глибоко просихає, ходи проходять на глибині 10-50 см. Шар такої товщини кріт підняти не може, тому надлишок землі викидається на поверхню через тимчасові вертикальні віднорки, утворюючи характерні кучки-кротовини. Кротовина над системою пригніздових ходів буває особливо великою, до 70-80 см.

Кроти активні круглий рік; взимку нерідко прокладають ходи під снігом, де скупчуються безхребетні, або в глибині ґрунту, нижче за рівень промерзання. Дорослі кроти як правило прив'язані до своїх ділянок і повертаються на них, будучи вигнаними або віднесеними на деяку відстань. Молоді звірі в період розселення віддаляються від материнської ділянки на відстань до 2 км. Кротовий хід являє собою для дощових черв'яків свого роду пастку з пахучою або тепловою приманкою. Черв'яків привертає запах кротового мускусу, до якого черв'яки проявляють позитивний хемотаксис (тип порядку, за яким бактерії та окремі клітини багатоклітинних організмів регулюють напрямок та інші характеристики свого руху згідно з певними хімічними речовинами в оточенні; бактерії знаходять джерело поживних речовин, наприклад, глюкози, пливучи у напрямку найвищої концентрації цих молекул, або втікають від отрути ),  а також дещо більш підвищена температура повітря усередині ходу. Привабливістю кротових ходів для черв'яків користуються також землерийки, які часто залізають в них і поїдають черв'яків раніше за господаря-крота. Підсніжними кротовими тунелями користуються інші звірі – землерийки , мишоподібні гризуни, інколи навіть ласки і горностаї.

Кроти добре охочі до їжі. До слова, харчуються кроти ґрунтовими безхребетними,  серед яких переважають вищезгадані черв’яки дощові.  Любить також кріт ласувати слимаками, комахами, мокрицями і багатоніжками та – павуками. За один раз кріт з'їдає до 20-22 г дощових черв'яків; на добу  близько 50-60 г корму, що небагато менше його власної ваги. Харчується кріт кілька разів на добу, оскільки їжа перетравлюється в його організмі за 4-5 годин. Швидкість перетравлення  їжі визначає добовий ритм активності крота. У проміжках між годуваннями кріт спить в кублі, згорнувшись в клубок. Голодним кріт може залишатися не більше 12-24 годин, після чого вмирає. На зиму робить солідні харчові запаси, що зазвичай складаються з паралізованих дощових черв'яків, яким кріт прокушує голови. У кротових норах дослідники гризунів знаходили до декількох сотень нерухомих черв'яків. Склад зимової їжі крота не відрізняється від літньої, проте взимку його потреба в їжі дещо знижується. У сплячку кроти не впадають. Принципово, бо інстинктивно.

Дорослі кроти незлагідні тварі, нападають на родичів, що потрапили на їх ділянку, і можуть запросто загризти їх на смерть. Демонструють канібалізм. В той же час багато хижаків не їдять кротів через мускусний запах  (мускус це продукт, що виробляється мускусними залозами деяких тварин, наприклад, оленів, та володіє різким специфічним запахом, що сприймається людиною по-різному; третина населення його не відчуває взагалі, ще третина сприймає запах мускусу негативно, а в останньої третини він викликає еротичне збудження). Їх природними ворогами - кротів -  є лисиця, куниця,  ласка,  хижі птахи, як то сови, яструби. Кроти хворіють туляремією, піроплазмозом іншими невимовними, та нестрашними виліковними недугами; страждають від паразитичних черв'яків, блох  і кліщів. Тривалість їх життя  5 років. Більше – аномалія. Аномалія – це свідоме чи несвідоме кимось чи чимось порушення усталених законів природи.

Кріт риє землю, гвинтоподібно укручуючись в ґрунт і поперемінно відгортаючи ґрунт лапами. На відміну від гризунів, кроти не можуть гризти землю різцями, тому живуть тільки в місцях з м'яким податливим ґрунтом. Там, де ґрунт твердіший наприклад, під лісовими стежинами, вони влаштовують спеціальні глибинні підземні переходи, якими користуються й інші звірі. Кроти здатні перепливати невеликі річки - кротові віднорки, що обриваються у краю води, нерідко продовжуються на іншому березі. На поверхні землі кріт виявляється рідко; тут він незграбний, оскільки не може крокувати, як більшість звірів, а пересувається повзучи. Слід крота, що вийшов на поверхню, є борозною з відбитками задніх лап на дні, і передніх лап з боків. І найголовніше – кріт сліпий.

Кроти повсюдно численні і не відносяться до видів, що охороняються. Це один з небагатьох комахоїдних, що має значення як хутрова тварина. З 19 століття міцні, бархатисті кротові шкірки здобувалися у великих кількостях. В наш час, з економічних причин, кроти промислового значення майже не мають – застаріла жива технологія. Ступінь їхньої некорисності полягає ще й у тому, що кроти також знищують корисних для ґрунту дощових черв'яків – і знову ці черв’яки… Борються з кротами найрізноманітнішими методами, зокрема за допомогою різких запахів (поміщаючи в кротових ходах нарізану цибулю, часник, ганчірки, змочені гасом – легко з плутати з газом ) або звукових сигналів, як то вертушки, очеретини, переважно made in West ультразвукові пристрої. А можна, заздалегідь напхавшись пивом і бобами, добряче пернути в нору – також дієво – ПЕРЕВІРЕНО.

І ось останні дослідження швейцарських і ізраїльських учених. Виявляється, стверджують вони, що ці гризуни без очей ще складніші, аніж про них прийнято вважати. Що буцімто вони під час далеких вилазок підземними лабіринтами, здатні орієнтуватися не за нюхом, а за унікальним відчуттям магнітного поля планети Землі. Цей висновок вчених ґрунтується на дослідах, відповідно до яких, коли в умовах побудови лабіринтів в лабораторії магнітне поле було  штучно змінено, викривлено, кроти збивалися із заданого курсу, одним словом, страшно губилися і панікували. Лишається загадкою для вчених, де вони тримають свій «компас»  в сталих умовах  не девіантної магнітосфери.

Відповідно і не зовсім відповідно, інші вчені стверджують, що магнітне поле самовільно міняється – слабне, що створює серйозну загрозу для всього живого на планеті. Вже на сьогоднішній час воно ослабло на 10-15 відсотків. Учені схильні пов’язувати цей фактор із «переполюсуванням» Землі. Магнітне поле активно міняється в Атлантиці. З часом воно ризикує взагалі зникнути, і появитися знову, але вже з протилежним полюсом. Трохи сумно. Та це лише гіпотеза. Якщо все ж таки ні, то у світлі таких подій, імовірно, буде непереливки не лише людям, але й підземним істотам. Відтак шанси вирівнюються.

На цій оптимістичній ноті годилося би й завершити, але ж було на початку анонсовано і про котів.  Кіт – красива, загадкова, жіночна істота. У Стародавньому Римі кішок, між іншим,  вважали символом волелюбності, а тому і антисимволом деспотії і імперії. Кажуть, що араби їх також люблять, навіть пророк Магомет неабияк цінував свою кішку.  У язичницькому Єгипті їх настільки обожнювали, що навіть будували храми, де вони жили і мали свого власного жерця. Кажуть, язичницькі часи повертаються. У Китаї їх часто порівнювали і починають знову порівнювати тепер – з левами і тиграми; а на Русі вони були  «почесними громадянами» домівок – неофіційно звісно.  А зараз ?  І мабуть найосновніше – їх в даний час культивують в США і Західній Європі, як милих, потрібних домашніх тваринок своїм господарям, права яких серйозно захищені на інституційному і практичному рівнях.  І це обнадійливо аж до Нас.          

Ще не все. Знову до науки.  Останні праці невсипущих синів матінки Землі – учених – показали, що деяка порода котів має виняткову здатність майже бездефектно переносити достатньо вагоме сонячне опромінення, що в силу поступового ослаблення магнітосфери під впливом гамма-альфа- бетта-частинок сонця, робить цих істот направду 9-життєвими.  Отож, варто впівголоса говорити про майбутню і вже існуючу стійку расу кошачих ?   ( А як же вірні істоти собаки ?..)                                       

І всі ці факти доповнюються ФУНКЦІОНАЛЬНО найвищим – коти  їдять чи вбивають кротів і всіляких інших гризунів, аж до пацюків. Щоправда, це значно меншою мірою стосується домашніх пухнастих чотирилапих, тих, які полюбляють, аби їм шийку чухали щодень по кілька разів, а на ніч брали до себе під тепленьку ковдру, і гладили не проти шерсті. А тих, що на заставках у віндовсах, тим паче. Проте хижацького інстинкту навіть найбільш посидючої і злагідної кішечки нічим не притлумити. Такий Закон Природи. А йому підкоряються майже всі.

Хай живуть коти!