Чим далі, тим все більше стає зрозумілішим, що без люстрації неможлива ситуація довіри в суспільстві. Мова не йде про масові звільнення чиновників. Мова йде про поінформованість суспільства про те, кого воно бере собі на службу. Адже було б дивним бачити працедавця, який наймає людей, про яких йому нічого не відомо. Власне маємо залишковий синдром радянщини. За «совка» суспільству було необов’язково знати хто є хто серед «слуг народу». Достатньо було, щоби це знала правляча партія.
В пострадянському парадоксі «влади темних конячок» заховані корені тієї тотальної корупції, яка, немов концентрована кислота, роз’їдає українське суспільство.
Люстрація – це не «віник», як дехто вважає, це «прожектор». «Віник» був актуальним на початку 90-х років минулого століття, коли Україна щойно звільнилася від радянського ярма. Це пропонував тоді Вячеслав Чорновіл та інші наші моральні авторитети. Той час вже у відносно далекому минулому. Багато втрачено.
Після підписання угоди про Асоціацію України з Євросоюзом ми вступаємо в нову епоху, в новий цивілізаційний вимір. Суспільство повинно отримати повну інформацію про чиновників та правоохоронців. А вже потім суспільство вирішить, кого доцільно вигнати, а кого залишити, незважаючи, наприклад, на його комсомольське минуле. Може, ця людина – добрий професіонал і чесно виконує свої посадові функції. Треба до кожного випадку підходити відповідально і селективно. А інакше ми й нині діючого Президента змушені будемо «попросити» у відставку. А йому, нагадаю, більшість народу України виразила довіру і видала мандат на керування державою.
Це добрий приклад тому, що формальні критерії не вичерпують шляхів вирішення проблеми суспільної довіри. Тому потрібний дуже ефективний законодавчий фундамент для люстрацій них дій. Законом про люстрацію мають підтримуватись два процеси.
Перший – процес повного й безкомпромісного висвітлення інформації про «слуг народу». Про них не повинно бути заборонених тем. Жодного «особистого життя». Пішов у владу – будь готовий, що тебе і твоїх близьких суспільство розглядатиме під мікроскопом – аж до «спідньої білизни».
Другий – процес захисту чесних фахівців від переслідувань за формальними ознаками.
Тільки врівноважена дія цих двох процесів дасть нам результат. Адже у 2005 році було майже одночасно звільнено вісімнадцять тисяч чиновників «кучмівського» періоду. Хіба на їхнє місце прийшли кращі? Навпаки, багато професіоналів були відсторонені від влади за формальними політичними критеріями, а на їхнє місце за тими ж ознаками потрапили зовсім некомпетентні люди, але з «правильних партій». Не кожна «молода команда» (як добре відомо киянам) краща старої.
Але це зовсім не означає, що люстрацію треба відтермінувати. Наслідки затримки люстрацій них процесів можуть бути ще більш катастрофічними, аніж наслідки формальної люстрації.
Потрібно шукати «золоту середину».
Щодо дочасних виборів Верховної Ради. Так сталося що в той самий день, 17 червня, коли я склав присягу депутата Верховної Ради України, я проголосував і за включення до порядку денного ради питання про розпуск та дочасні вибори Парламенту. Деякі колеги навіть жартували з мене, - «ти кілька годин тому як став депутатом, і вже підтримуєш розпуск верховної Ради?»
Не це я їм відповідав – так, це моя переконання, моя тверда позиція, з якою я йшов на вибори.
Віддаючи належне цій Верховній Раді за роботу в непростих умовах, та розуміючи що більшість депутатів підтримують контакти з виборцями, все ж хотів би сказати наступне.
За півтора місяці передвиборчої компанії я щодня проводив до десятка зустрічей з виборцями, з колективами, громадами, відповідав на запитання людей в прямих ефірах…
Одна з головних вимог, яка звучала з уст громадян є – люстрація та повне перезавантаження всіх гілок влади.
І саме тому, перше, що я зробив щойно прийнявши присягу народного депутата, - закликав Верховну Раду прийняти політично-правове рішення щодо розпуску рад всіх рівнів (від Верховної до місцевих рад) та призначення нових виборів вже в жовтні поточного року.
Адже на даний момент необхідна нова кров, нові погляди, нові дії. Саме цей парламент несе частку відповідальності за ту ситуацію в країні, яка привела до кризи, до корупції в державних масштабах, до казнокрадства, до ігнорування думки громади щодо розвитку України, що і привело до Майдану.
А поки Верховна Рада є чинною – закликаю невідкладно прийняти пакет законів про реальну люстрацію негідних чиновників, перевертнів в погонах, продажних суддів.
Заміна кадрів у владі на нове покоління політиків – є вимогою часу та критично важлива для подальшого розвитку України…
Народний депутат України
Олександр Шевченко
