"Потрібно накидати баул і знову йти на війну": ветеран Євгеній Ткаченко про шлях у Збройних Силах України

Євгеній Ткаченко до початку повномасштабного вторгнення працював у фармацевтичній компанії.

З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України його життя змінилося — 26 лютого 2022 року чоловік долучився до лав Збройних Сил України.

Про шлях у війську, як став начальником медичного пункту у четвертій танковій бригаді, ставлення до мобілізації та що першим зробить після перемоги, Євгеній Ткаченко розповів журналістці Фіртки.

"26 лютого 2022 року я долучився до місцевої територіальної оборони, ходив патрулювати власний район, перевіряв документи. Якщо чесно, робив вигляд, що щось роблю.

Паралельно долучився до облаштування блокпостів, записався в «чергу» в обласну ТРО та звернувся до РТЦК та СП. Вже дев'ятого березня 2022 року попав до четвертої танкової бригади на посаду начальника медичного пункту танкового батальйону. 

Моя мотивація — стародавня реакція тваринного світу — «бий або біжи». Бігти з власної землі для мене нелогічно, тому вирішив що зроблю все, що зможу. А також хотів довести собі, що я таки зможу".

За словами військовослужбовця, його шлях розпочався з нерозуміння та розпачу.

"Як і у більшості «ненароджених для війни» — з розпачу, страху та нерозуміння, що робити. Коли вже потрапив у ЗСУ — постійне навчання, бойове злагодження та «трансфер» до Донецької області.

Утім, який би шлях не був, згодом я звільнився за сімейними обставинами, тому що ці обставини дійсно були ненайкращими тоді. А також вкрай дістала армійська маячня".

Ветеран пригадує, обрав собі позивний "Нехристь", адже не вірує ні в що та ні в кого, окрім себе та людей поруч.

 "Не хрещений. Отже, капеланом мене ставити не варто", — жартує Євгеній.

Євгеній Ткаченко вважав, що «перевиконав свій план на війні».

"Я йшов воювати або до того моменту, як загину, або, якщо виживу — на один рік. А потім мене замінять добровольці. На жаль, не сталося, як гадалося… Сьогодні, я вже розумію, що потрібно накидати свій баул на плечі та знов йти у ЗСУ".

До мобілізації, як процесу, чоловік ставиться абсолютно нормально. Утім, додає, те, як її реалізують у нашій країні — прикрість.

"Як на мене, винні першочергово чоловіки, які «ухиляються», ще й хизуються цим. Якби всі усвідомили, що прийдеться побитись за свою землю та рідних, то не потрібні були б мобільні блокпости та «бусики».

Звісно, влада додає «оптимізму» своїм ставленням до корупції, а точніше своєю участю у процесі, популістськими законопроєктами.

Потрібно усвідомити, що наша війна — це не політика, це питання виживання, і бігти вже скоро не буде куди.

Покращити процес мобілізації можна тільки правдивою інформацією, ідеологічною роботою та взаємоповагою між військовими та цивільними.

Зараз усі мої найближчі друзі у ЗСУ на різних напрямках. Ніхто не «ухилявся» та не «вирішував питання». Найкращий приклад — сімʼя мого кума, адже в ЗСУ сам кум та два його сина".

Євгеній Ткаченко пригадав історію, яка для нього стала морально важкою. 

"Пригадую, телефонний дзвінок з номера загиблого хлопця. Як виявилося, телефонувала його мати.

Мій побратим, який загинув, мав брата-близнюка. Упродовж двох діб один загинув, а другий став важким "300". Це була найважча телефонна розмова у моєму житті.

На кінець я попросив мати мого побратима не телефонувати мені з його номера телефону. Маю особистий принцип — я не видаляю номери телефонів загиблих хлопців".

Коли військовослужбовець перебував на передовій, то, ділиться, вкрай сумував за сім'єю, своїми синами та дружиною, а також за комфортними умовами вдома.

За час перебування у цивільному житті Євген Ткаченко помітив, як змінилося суспільство. 

"Суспільство кардинально змінилося. Спочатку ті, хто боявся — тікав. Ті, що залишились, то йшли воювати або цілодобово волонтерили, поважали та пишалися захисниками.

Військовий однострій викликав позитивні емоції у більшості людей. Зараз піксель і мультикам викликає негатив, а то й агресію.

Бувають випадки, коли нівечать автівки військових, збирають збори, щоб не дозволити захисникам розташовуватись поряд. Більшість хлопців у відпустці одразу знімають однострій.

Це все від страхів. У військовому першочергово бачать ТЦК, а не чоловіка, що боронить цивільних від жахів війни.

Донатити продовжують одиниці. Всі хочуть миру, але не замислюються, яку ціну вже сплачено та яку доведеться сплатити.

Не вистачає одностайності, того що було у перші місяці повномасштабного вторгнення. Якби ми всі обʼєднались, то ми б витягнули. І це стосується не тільки звичайних людей, а й влади, яка вже забула Бучу і війну розглядає, як тонни вкрадених доларів".

Очікування щодо армії не виправдались, як зазначив військовослужбовець, адже уявляв собі чітку структуру системи.

"Як і більшість очікувань не справдились. Я уявляв армію, як чітку структуру. Думав, що всі зусилля направлені на те, щоб вибити кацапів. Думав, що журнал обліку журналів — це такий армійський жарт.

Найкраще для розуміння, то розповім випадок із військового життя. Харківська область, Ізюмський напрямок, літо 2022-го року. Посадка, бліндаж, який сам же і викопав. Маскувальна сітка та тент маскують медичний пункт.

Я сиджу за розкладним столиком з власним ноутбуком, який заряджається від генератора, заповнюю табличку Еxcel.

Мені уривається терпець, мандрую стежкою до комбата і вивалюю із гнівом: «Чому мені ніхто не сказав, що головне потрібно на війну взяти ноутбук, флешку та принтер?».

На що комбат, кадровий військовий, сумно посміхаючись, сказав: «Так треба було в мене спитати»".

"Різні люди по-різному сприймають ветеранів війни та військовослужбовців загалом.

Від «я тебе туда не посилав» і до поваги та розуміння. Є люди, які живуть війною, волонтери, люди, у яких родичі чи друзі воюють або ще гірше — хтось загинув.

Вони з повагою відносяться до ветеранів, намагаються ненав'язливо допомогти адаптуватись. І є люди, які бояться ветеранів з різних причин, бо вони можуть сказати "ай-ай-яй" маминій "бубочці", або ж бути взагалі "контуженим на всю голову".

Відповідне і ставлення. Влада, у більшості випадків, «забила» на ветеранів, тобто пільги на комуналку отримали, будьте щасливі".

Ветеран запевняє, що військових, які зараз на "нулі", потрібно перевести в тил, аби ті відпочили.

"Військовим потрібна психологічна підтримка, повага від цивільних і щоб більшість «ненароджених для війни» згадали, що пора ставати на захист, тоді військові частіше зможуть бувати у тилу.

Справедливість потрібна. Бо декому доводиться по другому-третьому разу лізти до пекла, дехто з нього і не вилазить десять років, незліченна кількість з них повернулись на щиті, а хтось навіть не знає про його існування".

"Владі потрібно згадати перші дні повномасштабки, як трусилися ручки і ніжки в можновладців, як усі кричали: «для ЗСУ все, що потрібно» і навіть давали, що було.

Згадати, що військові — це не просто ресурс, а важковідновлюваний ресурс, хоча б так, перестати красти гроші, бо з такими темпами скоро не буде, де красти.

Допомогти військовим "вигризти" нашу перемогу, а не рахувати голоси на майбутніх виборах та гроші під матрасом".

Коли Євгеній Ткаченко бачить відносно мирне життя в тилу, то налаштовує себе на позитив.

"Саме за це бійці й воюють, щоб воно було мирним! Коли бачу накачаного чоловіка біля спортзалу, то думаю: "Ось молодець, прийшов у відпустку й одразу у спортзал".

Найбільше гнітить кацапська мова навколо, гучні гулянки й найголовніше байдужість. Виправдання з наведенням значущих причин, чому не пішов, а у відповідь — ходив і не взяли, не ходив, бо я пацифіст".

На думку військовослужбовця, найкраще з людською байдужістю може боротися ворог.

"Варто  розповідати правду про війну, а не «виходити на кордони 1991 року» кожен новий тиждень, пояснювати людям, що вже не існує мирного миру з росією. Найкраще бореться з байдужістю ворог.

Ті люди, які зіштовхнулися з жахіттям війни вже ніколи не будуть байдужими, на жаль, у нього виходить… Але, коли він її остаточно переможе — буде вже занадто пізно".

Після перемоги Євгеній Ткаченко планує зібрати всіх своїх найрідніших побратимів у безлюдному місці у Карпатах або ж у себе вдома.

"Полетимо з сімʼєю на відпочинок до океану, в ідеалі  — на безлюдний острів. Але про це ще дуже рано говорити, на жаль".


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також: 

"Найбільше болить байдужість": життя в тилу після фронту очима ветерана з Івано-Франківська Степана Савчука (ФОТО)

«Не хотілось б, аби все перетворилось на АТО 2.0», — військовий Артем Ткаченко про фронт, тил та мобілізацію

«Для перемоги не вистачає єдності», — прикарпатець Юрій Смицький про шлях у війську, втрату побратима та поранення

Повернувся з-за кордону та став на захист України: історія військовослужбовця Володимира Горбачова (ФОТО)

Від роботи на "Азовсталі" до фронту: боєць Ігор Ковальов про шлях у війську


11.11.2024 Тетяна Сорока 4671
Коментарі ()

17.12.2025
Микола Данилів

Під час повномасштабної війни самовільне залишення військової частини стало серйозною проблемою для Збройних сил України.

880
11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

1122
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

4879
04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.  

1860
01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.  

11018
29.11.2025
Олег Головенський

У передріздвяному інтерв’ю Фіртці мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про особисте життя: родинні традиції, сімейний «осередок Марцінківих» в Отинії, друзів і вміння прощати недоброзичливців, а також поділився думками про культурне життя міста — літературу та театр.

3506

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

19043

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

1089

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

1367

Будь-яку подію, будь-яке явище, будь-який процес можна символічно описати за допомогою одного з трьох ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди

1107
17.12.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

1571
11.12.2025

Святкові застілля часто спокушають нас великою кількістю смачних страв, але переїдання може зіпсувати як настрій, так і самопочуття.  

6485 4
07.12.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м’ясо, рибу та молочні продукти. Натомість у раціоні залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.    

32062 1
16.12.2025

З 26 по 28 грудня 2025 року в Івано-Франківську у храмі Царя Христа отців василіян УГКЦ відбудеться XVII Міжнародний різдвяний фестиваль «Коляда на Майзлях».  

1099
13.12.2025

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8376
06.12.2025

Сьогодні, 6 грудня, в Україні за новим церковним календарем відзначають День святого Миколая.

1350
17.12.2025

Наступне засідання Шевченківського комітету, на якому відбудеться другий тур відбору на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року, заплановане на другу декаду січня наступного року.  

1678
17.12.2025

Питання проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни залишається складним як з безпекового, так і з політичного погляду.  

863
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

1039
05.12.2025

Василь Вірастюк — народний депутат України IX скликання від Івано-Франківщини. За нього у 2021 році під час проміжних виборів у 87 окрузі проголосували понад 31,2% виборців.

4795
04.12.2025

Александр Стубб, президент та колишній прем’єр-міністр Фінляндії, дипломат та очільник світових структур з великим досвідом, розповів у Foreign Affairs про своє бачення майбутнього світу.

1305