Продаж поразки

 

Те, що перемогу можна перетворити на гроші, знає практично кожний. Гроші супроводжують переможців, немов мотоциклісти – королівські і президентські лімузини. Але, як не парадоксально, за певних обставин і поразка може стати товаром. Не таким гучним і публічним, але добре оціненим.

 

При цьому я не маю на увазі грошей, які кладе собі до кишені людина, що навмисно програє. Мова йде про справжні поразки, які вже здійснились і набули публічного визнання. Вартість поразок при «реалізації» формують такі чинники, як співчуття, прагнення справедливості і той підсвідомий сентимент, який викликає неуспішність.

 

Найближчий приклад – жебрацька субкультура, яка нараховує тисячоліття. Можливо, той, хто кладе жебракові на долоню монетку й сам десь здогадується, що людина в лахмітті не така вже й потребуюча. Але ж все одно не відмовить собі у задоволенні здійснити символічний акт самоствердження на заявленій (через простягнуту руку) поразці іншого. Існують, як відомо, нації-жебраки  і держави-жебрачки. Вони давно визнали, канонізували і закріпили міжнародними правовими актами свої поразки. А тепер успішно продають світові свої багатосерійні «лузеріади».

 

Мова не лише про Афганістан чи обидва Судани. Серед наших європейських сусідів є країни, на центральних площах яких стоять монументи гордим королям та імператорам. Це все, що залишилось від амбіцій тамтешніх націй, які сьогодні випрошують у Європейського центробанку кредити в обмін на свою конструктивну (суперконструктивну, гіперконструктивну, мегаконструктивну) позицію щодо економічних (та й будь-яких)  ініціатив пані Меркель. Лідери цих націй свідомі того, що у тому форматі, котрий їм заповідали горді монархи, вони зазнали поразки. Зате у них чисті вулиці і рівненькі автостради. Щось на штиб акуратних ліжечок у взірцевому притулку для жебраків. Поразку, таким чином, можна красиво обумовити. І, тим більше, красиво виправдати.

 

Свого часу Японія спромоглася продати свою поразку у Другій Світовій війні. Цей продаж відбувся не лише вдало, але й з певною шляхетністю. Самураї навіть тут залишилися вірні собі. Японське економічне диво середини ХХ століття є безпосереднім наслідком цього продажу. Щоправда, залишилась травма, яку лідери країни вдало маскують щорічними державними істериками з питання «північних територій». Адже їхні попередники продали поразку не СРСР/Росії, а США. Тому переможців японці ділять на правильних (які купили їхню поразку, ще й без приниження поразкопродавця) та неправильних (які в силу класової обмеженості не зрозуміли, що таке взагалі можливо і тупо просрали тему).

 

Вона (себто тема продажу поразки), нажаль, може незабаром стати наріжною. Судячи з усього, наш цивілізаційний «титанік» вже увійшов до зони блукаючих економічних і політичних айсбергів. Будь-якої миті накладання кількох негативних інфраструктурних чинників може привести чергову націю до великої біди. Тому, попри весь наш оптимізм і всі зусилля не допустити до крайнього, варто вже тепер продумати маркетингові стратегії для продажу можливої поразки. Тим більше, що і в нашій країні, і в більшості інших вже виросло покоління поразкопродавців, ментально готових конвертувати будь-яке національне приниження у матеріальні блага.

 

Стратегій продажу поразки є три. Перша називається «стратегія невинної жертви» і передбачає інтенсивний пошук небідних зовнішніх ворогів, які нанесуть поразку, а потім самі ж придбають її. Друга – «стратегія фатальної карми» потребуватиме, у разі чого, зусиль істориків, філософів та інших завзятих коментаторів. Третя стратегія – «рятувального човна» (або «Ноєвого ковчега») – повинна здійснюватись через пошук чогось (когось) такого, що (кого) вартує вивести за межі негативних наслідків поразки. Стратегія «Ноєвого ковчегу», як на мене, є найкращою. Адже сам «ковчег» можна буде продати і окремо від продажу самої поразки, і «в пакеті» з нею.

 

Чи зможе, скажімо, Галичина стати таким собі «рятувальним човном» української культури і цивілізації, якби – не дай Боже! – відома системність, сформована після 1991 року, раптом (чи не раптом) накрилася не менш системним мідним тазиком? Питання не таке вже й риторичне. Для створення «Ковчегу Галичини» потрібні будуть мільярди євро і група сильних та цинічних лідерів, які б змогли зіграти роль «колективного Ноя». Ці лідери мали б вміти вдало продати поразку «великого цілого» заради врятування «малого цілого». А для цього, своєю чергою, треба заповнити ковчег чимось цінним, щоби у майбутніх покупців не виникало питання про «кота в мішку». При цьому треба пам’ятати, що за глобальним «гамбурзьким рахунком» цінність формується не простою вартістю матеріальних об’єктів, а оригінальністю і неповторністю того, що пропонується врятувати (придбати).

 

Нам просто необхідно стати неповторними і цікавими. Це б гарантувало нам при поганих сценаріях роль ковчега. А якщо всі страхи (на щастя) виявляться даремними і наш «титанік» таки дійде до порту «Європа», неповторність там також не завадить. Тому шкода, що не галичани додумались побудувати пам’ятник загиблим інопланетянам, а бердичівські хлопці. А раптом небезпека прийде не від економічної кризи, а з неба? Вони би прилетіли, а ми їм: «Слав’йсу, братики! От, бачте, ми до ваших з повагою». Може б й узяли кількох з порядних родин до «поліції в чорному».



                                                                                                                                                                              Джерело: 

ZAXID.NET

Автор: Володимир Єшкілєв


Коментарі (1)

Кут 2012.07.14, 16:32
Клас! Буду рекомендувати автора заступником голови ОДА з гуманітарних питань!
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4012
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2187
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2409
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5508
29.05.2026
Тетяна Дармограй

Попри повномасштабну війну, корупційні схеми в Україні продовжують працювати — у міськрадах, державних органах та навіть структурах, які мають боротися з економічними злочинами.

21263
23.05.2026
Вікторія Матіїв

Про те, як сьогодні виглядає епідеміологічна ситуація на Прикарпатті, які інфекції фіксують найчастіше та як їм запобігти, розповів лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету Андрій Процик в інтерв'ю журналістці Фіртки.

3236

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

989

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1017

Китайці мислять образами (ієрогліфами). Їх мислення більше образне, аніж логічне (як це є, зокрема, в європейських народів з їх логічним звуковим письмом). Тому для розуміння китайців потрібно більше звертати уваги на символізм.

1792

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

1762
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

7506 2
15.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

15650
10.06.2026

Сніданок — це основа вашого дня. Саме від першого прийому їжі залежить рівень енергії, концентрація та настрій. Але не кожен сніданок справді працює на вас.  

9059
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

3964
15.06.2026

Учасники зустрічі молитимуться за мир, духовне зцілення, а також вшанують пам’ять померлих членів Апостольства. 

915
11.06.2026

У ніч з 12 на 13 червня в Марійському духовному центрі «Погоня» проведуть традиційні нічні чування.

824
06.06.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5098
20.06.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

42543 1
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

527
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

760
05.06.2026

Після «історичного» указу про дозвіл на проведення параду 9 травня в Москві — історичний відкритий лист Володимира Зеленського Путіну.

1681
20.05.2026

За оцінками аналітиків, після нетривалого зростання внаслідок роздутого оборонного замовлення економіка РФ уперлася в глухий кут.  

1612