Продаж поразки

 

Те, що перемогу можна перетворити на гроші, знає практично кожний. Гроші супроводжують переможців, немов мотоциклісти – королівські і президентські лімузини. Але, як не парадоксально, за певних обставин і поразка може стати товаром. Не таким гучним і публічним, але добре оціненим.

 

При цьому я не маю на увазі грошей, які кладе собі до кишені людина, що навмисно програє. Мова йде про справжні поразки, які вже здійснились і набули публічного визнання. Вартість поразок при «реалізації» формують такі чинники, як співчуття, прагнення справедливості і той підсвідомий сентимент, який викликає неуспішність.

 

Найближчий приклад – жебрацька субкультура, яка нараховує тисячоліття. Можливо, той, хто кладе жебракові на долоню монетку й сам десь здогадується, що людина в лахмітті не така вже й потребуюча. Але ж все одно не відмовить собі у задоволенні здійснити символічний акт самоствердження на заявленій (через простягнуту руку) поразці іншого. Існують, як відомо, нації-жебраки  і держави-жебрачки. Вони давно визнали, канонізували і закріпили міжнародними правовими актами свої поразки. А тепер успішно продають світові свої багатосерійні «лузеріади».

 

Мова не лише про Афганістан чи обидва Судани. Серед наших європейських сусідів є країни, на центральних площах яких стоять монументи гордим королям та імператорам. Це все, що залишилось від амбіцій тамтешніх націй, які сьогодні випрошують у Європейського центробанку кредити в обмін на свою конструктивну (суперконструктивну, гіперконструктивну, мегаконструктивну) позицію щодо економічних (та й будь-яких)  ініціатив пані Меркель. Лідери цих націй свідомі того, що у тому форматі, котрий їм заповідали горді монархи, вони зазнали поразки. Зате у них чисті вулиці і рівненькі автостради. Щось на штиб акуратних ліжечок у взірцевому притулку для жебраків. Поразку, таким чином, можна красиво обумовити. І, тим більше, красиво виправдати.

 

Свого часу Японія спромоглася продати свою поразку у Другій Світовій війні. Цей продаж відбувся не лише вдало, але й з певною шляхетністю. Самураї навіть тут залишилися вірні собі. Японське економічне диво середини ХХ століття є безпосереднім наслідком цього продажу. Щоправда, залишилась травма, яку лідери країни вдало маскують щорічними державними істериками з питання «північних територій». Адже їхні попередники продали поразку не СРСР/Росії, а США. Тому переможців японці ділять на правильних (які купили їхню поразку, ще й без приниження поразкопродавця) та неправильних (які в силу класової обмеженості не зрозуміли, що таке взагалі можливо і тупо просрали тему).

 

Вона (себто тема продажу поразки), нажаль, може незабаром стати наріжною. Судячи з усього, наш цивілізаційний «титанік» вже увійшов до зони блукаючих економічних і політичних айсбергів. Будь-якої миті накладання кількох негативних інфраструктурних чинників може привести чергову націю до великої біди. Тому, попри весь наш оптимізм і всі зусилля не допустити до крайнього, варто вже тепер продумати маркетингові стратегії для продажу можливої поразки. Тим більше, що і в нашій країні, і в більшості інших вже виросло покоління поразкопродавців, ментально готових конвертувати будь-яке національне приниження у матеріальні блага.

 

Стратегій продажу поразки є три. Перша називається «стратегія невинної жертви» і передбачає інтенсивний пошук небідних зовнішніх ворогів, які нанесуть поразку, а потім самі ж придбають її. Друга – «стратегія фатальної карми» потребуватиме, у разі чого, зусиль істориків, філософів та інших завзятих коментаторів. Третя стратегія – «рятувального човна» (або «Ноєвого ковчега») – повинна здійснюватись через пошук чогось (когось) такого, що (кого) вартує вивести за межі негативних наслідків поразки. Стратегія «Ноєвого ковчегу», як на мене, є найкращою. Адже сам «ковчег» можна буде продати і окремо від продажу самої поразки, і «в пакеті» з нею.

 

Чи зможе, скажімо, Галичина стати таким собі «рятувальним човном» української культури і цивілізації, якби – не дай Боже! – відома системність, сформована після 1991 року, раптом (чи не раптом) накрилася не менш системним мідним тазиком? Питання не таке вже й риторичне. Для створення «Ковчегу Галичини» потрібні будуть мільярди євро і група сильних та цинічних лідерів, які б змогли зіграти роль «колективного Ноя». Ці лідери мали б вміти вдало продати поразку «великого цілого» заради врятування «малого цілого». А для цього, своєю чергою, треба заповнити ковчег чимось цінним, щоби у майбутніх покупців не виникало питання про «кота в мішку». При цьому треба пам’ятати, що за глобальним «гамбурзьким рахунком» цінність формується не простою вартістю матеріальних об’єктів, а оригінальністю і неповторністю того, що пропонується врятувати (придбати).

 

Нам просто необхідно стати неповторними і цікавими. Це б гарантувало нам при поганих сценаріях роль ковчега. А якщо всі страхи (на щастя) виявляться даремними і наш «титанік» таки дійде до порту «Європа», неповторність там також не завадить. Тому шкода, що не галичани додумались побудувати пам’ятник загиблим інопланетянам, а бердичівські хлопці. А раптом небезпека прийде не від економічної кризи, а з неба? Вони би прилетіли, а ми їм: «Слав’йсу, братики! От, бачте, ми до ваших з повагою». Може б й узяли кількох з порядних родин до «поліції в чорному».



                                                                                                                                                                              Джерело: 

ZAXID.NET

Автор: Володимир Єшкілєв


Коментарі (1)

Кут 2012.07.14, 16:32
Клас! Буду рекомендувати автора заступником голови ОДА з гуманітарних питань!
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2292
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1114
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1420 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2298
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3761
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2722

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

763

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2513

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

933

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1381
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2477
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2545
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3133
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19919
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1453
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21450
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9255 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

798
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

718
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1453
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1232
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1614