Ровером Карпатами: Рахів – Ворохта – Верховина – Косів – Коломия

 

j7RYlqa9VMA

 

Нарешті в мене з’явилось натхнення написати пару слів про свої майже тижневі “походеньки”… Почалось все з того, що я вже кілька років носився з ідеєю проїхатись ровером по Карпатам за маршрутом Рахів – Ворохта – Верховина – Косів – Коломия. Бажаючих їхати зі мною назбиралось аж НУЛЬ, тому я трохи підлаштував маршрут та дати під Черемош-фест.

 

Отож, вийшло, що 23.07 вигрузився я з потяга в Ясіні і далі поїхав ровером в сторону Верхнього Ясеніва (Верховинський р-н), де мав відбутись фест. За кілька днів до того, я необачно перепрошивав телефон і в найнеобхідніший момент (на початку подорожі) мій телефон пішов “у нєсознанку” разом із картами та треками. Довелось їхати за наводкою аборигенів, хоча загалом маршрут я пам’ятав. Але один момент пропустив – замість того, щоб проїхати Яблуницький перевал і вже там зрізати через село на Ворохту, я поспішив і звернув з траси ще у Лазещині. Розпитуючи місцевих про можливість проїхати, відповіді були різні, але бажання побачити всі старі австрійські залізничні віадуки переважила, тому я поїхав навпростець. Тільки потім я зрозумів, що дарма це зробив (або ж дарма не взяв паперових карт).

 

Грунтовка в кінці села закінчилась і перетворилась на стежку, стежка ж потім перейшла у потічок, потім же не було нічого, але з наполегливість впертого віслюка із груженим ровером я таки вийшов на “цивілізацію” – пункт охорони залізничного тунелю. Один з охоронців, мабуть, страждає топографічним кретинізмом, бо напрямок, в якому він вказав був абсолютно протилежним тому, що мені треба був. Згаявши майже годину тільки біля того тунелю я знову повернувся і інший охоронець мені вже нормально пояснив, як звідти вибратись на село Вороненко – через тунель під коліями, а потім на гору. Я так і не зрозумів, чи була там колись дорога, чи то тунель для потічка зробили спеціально, але “найвеселіше” було пхати з останніх сил ровер з речами під круту гору. До цього приплюсувати, що питна вода в мене вже закінчилась,а сонечко палило по-повній і температура повітря була добряче за 30…

 

Мої страждання закінчились, коли я все ж таки виліз на гору, звідки вже починалось село Вороненко. В мої плани то не входило, але краєвиди звідти відкриваються чудові. Набравши води в першій же хаті, я вже спокійно міг спускатись вниз до Ворохти грунтовкою, яка йшла вздовж залізниці та старих мостів. Зайняв в мене той під’йом близько 5 годин при відстані менше 20 км.

 

Зате вже у Ворохті я спокійно пообідав і тішив себе думкою, що решта дороги буде трасою. По дорозі залишалась ще одна більш-менш серйозна перешкода – Кривопільський перевал, але перепад висот до нього не такий вже й великий, тому жодних проблем із ним не виникло, тим більше, що три місяці до того я вже їхав той відрізок ровером. Після перевалу ж вся дорога була вниз, тому залишалось тільки вчасно оминати на швидкості ями на дорозі, через які дихає наша українська земля або ж гальмувати майже до зупинки в тих місцях, де асфальт сходить весною разом із снігом.

 

Добрався я до місця проведення Черемош-фесту вже ввечері та знову відчув всю примхливість карпатської погоди – тільки но я добрався до Верхнього Ясеніва, як зарядив хороший літній дощ. Добре, що було де перечекати його разом із ровером, бо мав би всі речі мокрі. А вже відразу після дощу доїхав 500 метрів до наметового містечка Черемош-фесту, де мене зустріли як “свого чувака”))

 

Про Черемош-фест накатаю інший пост, але згадаю, що під час фесту був велопробіг вздовж річок Білий Черемош та Пробійна. Загалом маршрут мав бути від фесту і до села Пробійнівка до однієї з тих гидотних міні-ГЕСів, які вбивають всю екосистему Карпат та назад (близько 75 км), але завдяки прикордонникам та їхньому ГАЗ-66 цю відстань вдалось скоротити до трохи більше, ніж 40 км. Відразу скажу – і не дарма, бо навіть під кінець тих 40 км я все одно отримав тепловий удар. Учасників велопробігу було аж двоє! Але на наступний рік треба буде це питання краще продумати та організувати.

А вже після закінчення фесту, в понеділок (27.07) мене чекала дорога. Свій початковий маршрут я змінив і вирішив їхати з Верхнього Ясеніва на Вижницю через Буковецький перевал та Косів.

Підйом на перевал до того я вважав складним, адже попереднього разу навіть з порожнім я виїхати не зміг – доводилось штовхати ровер до вершини. Але переключившись на першу передачу і повільно, в своєму темпі рівно за пів години я спокійно виїхав на перевал. Зупинка на чай біля магазинчика на перевалі – це вже маленька традиція. А далі – спуск на Косів. В саме місто я не заїжджав, а відразу пішов по окружній. Потім же через Кути та Старі Кути виїхав на міст через Черемош (який вже був значно більший, ніж біля фесту) і заїхав у Вижницю.

Дочекався дизеля на Чернівці та доїхав до станції Неполоківці. Там вигрузився та поїхав ровером на Заліщики через Кіцмань. Нічого особливого не відбувалось, але може то й на краще. За кілька кілометрів перед Заліщиками можна було звернути з траси і заїхати у село Хрещатик, звідки відкривається чудовий краєвид на дністровський каньйон та “помідорну столицю”, але сонце вже зайшло і швидко темнішало (та і я трохи втомлений був вже), тому сподівань на хороші кадри вже не було. Зате протягом мого виїзду Дністер став 4ою річкою, в якій я купався)
Вечеря в піцерії у Заліщиках, чай, очікування на вокзалі, упоротий “фєном” наркоман там же і, нарешті, дизель до Тернополя…

Зранку 28.07 я вже був у Тернополі і довго не витрачаючи час, відразу з дизеля чкурнув на Хмель. Перші пару десятків кілометрів їхав нормально, але потім відсутність сніданку дала про себе знати і крутити педалі стало важко і навіть ліньки. Тому дотягнувши до Волочиська, посьорбав мівіни та чайку і став чекати електричку на Хмель…

Ночував в наметі на фесті, а саме під час дороги ним не користувався – з 27го на 28е спав в дизелі Заліщики – Тернопіль. Він відправляється о другій ночі, але загрузитись можна раніше. А в Тернополі був майже о 7ій.

От так і закінчився мій перший автономний виїзд, хоча саме по дорозі я в наметі не ночував, тільки на фесті. Загалом відстань вийшла близько 240 км, що ніби не так вже й багато, але зважаючи на стан доріг в Карпатах (і не тільки) – трохи є. Та і невеличкий шматочок повного бездоріжжя, на який пішло кілька годин – теж потягнули добре сил.

Але, незважаючи на всі дрібні негаразди, я задоволений!

 


02.09.2015 5693 0
Коментарі (0)

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

714
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2921
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1728
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2954
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2119
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

2138

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

434

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

801

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

906

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2200
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5836
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29561
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11460 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1212
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1455
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23688
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1918
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43813 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

416
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1154
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1465
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2451