Ніколи раніше слово не значило так багато і не важило так мало. Слова підтверджуються, виправдовуються, замінюються лише словами. Політичні обіцянки, як банкноти, (а банкноти ніщо інше, ніж своєрідні обіцянки) ніколи не бувають виконані, але виправдовуються наступними обіцянками.
Постійно лунають страшні звинувачення, від яких нікому не страшно. Бо слів так багато, що значать лише кількісні характеристики, а їхнє значення – не означає, бо не встигає сприйнятися. Потік паперів породжує багатство, галас породжує владу і суспільну ієрархію.
Спершу Слово створило світ. Згодом словом заклинали стихії. Далі слово називало річ. Потім слово означало протилежне. (Скажімо Одисея починається так: «Муза, скажи мне о том многоопытном муже…») Скажіть нині про когось «многоопытный муж» - подумають не моряк і вояк, а людина з багатим сексуальним досвідом. Муза в постромантичному контексті – лярва. Втім, так сприймають дідусі. Покоління СМС не знає ні Анабазиса Ксенофонта, ні анабазиса Швейка, тому сприйме цю фразу просто як лейбл приналежності того хто цитує – «чужий»).
Нині слова рівнозначні партії бас гітари. Втім без слів тема в ефемці ще можлива, а без ударника – ні. Пісня «Yellow submarine» - не про жовту субмарину. Вона не про кохання. Вона про «Yesterday». Туди можна було б вставити будь-які інші слова, підходящі за розміром, вона не стала б гіршою. Вона не означає. Вона важить і вартує. В FM потоці.
Слава Богові, слова втратили сенс. Інакше, нам довелося б за них відповідати. Колись інквізиція знищувала за єретичні висловлювання, бо твердження автоматично означали війну. Якщо я заперечую Святе причастя, я обов’язково буду руйнувати церкви і вішати попів. І так і робили. Мухаммад сказав «ла іллаху ілла лаху, ва мухаммад расул лаху» і впали імперії. Колись читати було небезпечно. Прочитати – означало взяти на себе зобов’язання. Прочитав «феноменологію духу» - починай насильницьке повалення ладу. Або до кінця життя страждай сумлінням. Пролистайте зараз для прикладу того Гегеля. Не виникне натхнення навіть ларьок бомбануть. Нудно. Многа букф.
Нині навіть Сталін не стріляв би за слова. Підозрілий той, хто мовчить. Губерман пише, що його бабуся казала йому: Гарічек, кожне твоє слово зайве. Я цілком усвідомлюю, що кожне моє слово безсенсове. Я звертаюся, не до Вас, мої любі які читають мене лише за рудиментарною звичкою читати довгі тексти і безумовно усвідомлювати безглуздість всього написаного, а до мерців, які вміли цінити дискурс – до Торквемади, Сталіна, Побєдоносцева. Наші з вами статті – це спіритичні сеанси – шахрайство.
Іще раз: одного Слова вистачило для створення світу. Мільйонів слів мало для обрання прем’єра. Не зміст слова, гасла, програми, а пульсація галасу породжує нові політичні і соціальні сутності. Гроші втрачають навіть фізичну суть паперу – вони дедалі більш безготівкові – електрони, що стрибають в мікропроцесорах – чиста містика, сеча сатани.
Багатство – це не кілограми, це не те що є, це те що прирощується, вірніше темп того, що прирощується, це функція в математичному смислі, це поганський церемоніал в смислі теологічному.
Те, що слова втратили сенс, а гроші вже не економіка а містика, не означає, що треба мовчати і припинити рахувати. Навпаки, просто треба не говорити, а співати і завести нарешті кредитну картку і носити її там, де раніше лежав партквиток.
