П’ятий батальйон територіальної оборони Прикарпаття, в якому несуть службу 420 наших земляків, з дня на день відправиться в зону антитерористичної операції. Волею випадку довелося зустрітись з одним із цих хоробрих прикарпатців і переконатися, що з такими хлопцями Україна в безпеці.
Днями зателефонував знайомий і запросив поїхати з ним в Делятин, де розташовується 5-й батальйон оборони. Сказав, що відправляє друга на війну і, що знайшов в добрих людей кілька бронежилетів, берців, наколінників та налокітників. «Треба відвезти друга на службу і хлопцям ще трохи спорядження. Не поїдуть вони голі-босі».
Вже в дорозі ми й познайомилися із колишнім вчителем фізкультури з Івано-Франківська, 44-річним Сержантом Сергієм Чубатим. Веселий та комунікативний чоловік виявився. Проговорили усю дорогу…
Ви, чоловік уже немолодий, як потрапили в батальйон?
Чого ж не молодий – молодий! (сміється,-авт.). Подзвонили, сказали з’явитись, як військовозобов’язаний. О 20.00 сказали прийти на воєнкомат, взяти військовий квиток. На другий день зранку ми з побратимами вже поїхали в Делятин. Від 15 травня там.
Який розпорядок дня. Чим займаєтесь?
Ганяють нас добре, Навчають того, що не знав. По більше б хороших інструкторів, правда. Зброю дають. Настрілялись досхочу з будь якої зброї. Із цим проблем немає.
Розкажіть про умови перебування солдат в частині.
Харчування - годують нас дуже добре. Умови – живемо у спортзалі. Всі разом. В принципі не жаліємось. Розуміємо ситуацію.
З амуніцією яка ситуація?
Дали нам форму. Нещодавно привезли «підмінку», але все одно солдати повністю не екіпіровані. В більшості немає ні бронежилетів, ні касок. Хтось купляє за свої кошти, комусь добрі люди допомагають. Кожного дня щось привозять. Люди, які хочуть, щоб ми вернулися назад в свої сім’ї. За це ми їм дуже вдячні. Думаю, з такими темпами скоро у нас все буде…
Яка атмосфера в батальйоні. Хтось жалівся, додому просився?
Молодих в нас є багато. Бойовий дух…. Та по-різному. Один думає про сім’ю, другий про заробітки, третій про Україну. Але те, що всі готові захищати країну – це факт.
Дітки-мажори з вами не служать?
Є в нас в частині вісім таких - так званих мажорів. Але вони служать. Нормальні пацани. Не жаліються.
Батальйон територіальної оборони. Що входить в обов’язки батальйону?
Це батальйон територіальної охорони. Стоїмо на блокпостах, визволення заручників. По 10-12 годин відпрацьовуємо.
Коли дізнались про те, що вас відправляють на схід?
Такі розмови вже кілька тижнів ходять. То затихають, то знову… Тепер кажуть, що от на днях вже маємо вирушати. Повинні охороняти блокпости в Харківській і Луганській областях. В третьому ешелоні.
Рідні плачуть переживають. Моляться, просять. Товариші освятили свяченою водою на хорошу дорогу. Має бути все добре. Не треба переживати, а вони переживають.
Не страшно їхати?
В кожної людини є страх. Страшно вбивати і страшно, щоб тебе не вбивали. При першому бої все буде видно – хто боїться, а хто ні. Але ми повинні це зробити. Це наш обов’язок перед Україною, рідними. Хто не може піти воювати – хай помагають нам чим зможуть.
Ми обов’язково переможемо. Бо ми - українці.
Не зчулися, як проїхали блокпост і опинилися в частині. Хлопці, побачивши Сергія з «подарунками», зраділи, неначе тато повернувся з відрядження. Посиділи, поспівали українських пісень під гітару, побажали всім повернутися на Батьківщину живими і здоровими. «Слава Україні! Героям Слава! Смерть москалям!».
А це для Вас кілька світлин з частини в Делятині, де несуть службу наші хлопці:
Ростислав Ковтун
