Сотні сіток, десятки тонн допомоги та одна мрія: історія волонтерства прикарпатки Наталії Стасюк (ФОТО)

Понад тисяча банок тушонки щомісяця, сотні маскувальних сіток, десятки тонн допомоги та постійні звернення від військових — так сьогодні виглядають будні волонтерки Наталії Стасюк із села Тужилів.

З 2018 року благодійниця займається допомогою людям, а після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022-му — зосередилася на підтримці українських військових.

Про свій шлях у волонтерстві, перші дні великої війни та щоденні виклики Наталія Стасюк розповіла журналістці Фіртки.

За словами волонтерки, її професійна діяльність тісно пов’язана з допомогою людям. Вона працює у сфері юриспруденції та переконана: ця професія покликана допомагати розв’язувати складні життєві ситуації.

Водночас волонтерством Наталія Стасюк займається вже кілька років.

«Для мене волонтерство — це не щось нове. Ще з 2018 року я була членкинею благодійної організації “Благодійний фонд “Крила підтримки”, яка допомагає жінкам із дітьми, що опинилися у складних життєвих обставинах.

З 2022 року організація також підтримує внутрішньо переміщених осіб. Як юристконсультантка я надавала переселенцям різні юридичні консультації», — розповідає волонтерка.


Повномасштабна війна змінила ритм життя


З перших днів повномасштабного вторгнення волонтерство стало невіддільною частиною життя Наталії Стасюк. Тоді її син перебував у Харкові на навчанні.

«Пам’ятаю його ранковий дзвінок: “Мам, війна, ми в підвалі”. Це змусило мене взяти себе в руки. На третій день, поки він добирався додому, я почула від чоловіка: “Наталка, плач нічого не допоможе — треба щось робити.

Збирай людей і йди до клубу плести маскувальні сітки”. Так і почалася наша довга ниточка допомоги військовим, яка триває й досі».

Волонтерська допомога

Перші сітки почали плести у Народному домі. За словами волонтерки, людей приходило настільки багато, що в приміщенні «не було де голці впасти».

Місцеві приносили з дому одяг і постіль, які різали на смужки та вплітали в основу. Спочатку, не знаючи про ризики, використовували садову сітку.

«Згодом з’ясувалося, що вона може бути небезпечною для наших захисників: пластмаса плавиться, може пошкодити органи або очі», — каже Наталія Стасюк.


Від перших сіток — до масштабної допомоги


З часом роботу вдосконалили та відмовилися від небезпечних матеріалів. Волонтери перейшли на професійний рівень — почали закуповувати якісну основу та тканину для маскування.

Наталія Стасюк пригадує, як один із військових опублікував фото сітки зі стрічкою «леопардового» кольору та пожартував:

«Відколи в лісах України водяться леопарди?».

Паралельно жінка долучилася до співпраці з громадською організацією «Націократи», яка допомагала бійцям полку «Азов».

Разом із чоловіком, отцем Василем Стасюком, вони організували виготовлення м’ясних продуктів для військових.

«Ми обробляли туші свиней. За місяць виготовляли до тисячі банок тушонок і м’ясних каш. Пригадую, що готової їжі із села за тиждень виходило до трьох тонн.

Люди були дуже вмотивовані — працювали заради перемоги. Але з часом, як я кажу, людський розум звикає до всього: частина людей вигоріла, а потреби дещо змінилися», — говорить волонтерка.

Маскувальні сітки

Згодом Наталія Стасюк познайомилася з засновницею та керівницею благодійної організації «Волонтери Добра» Мар’яною Заграй. Співпраця триває й досі.

За час повномасштабної війни волонтери обробили близько 250 туш свиней, виготовили тисячі маскувальних сіток, а також налагодили виробництво енергетичних батончиків, сухих молочних каш та інших продуктів швидкого приготування.

Водночас Наталія Стасюк принципово не оголошує публічних зборів.

«Я не відкриваю зборів, бо розумію, що рано чи пізно держава вимагатиме звітності за кожну копійку та оподаткування. Мені допомагають односельці, друзі, колеги — добровільно. Це люди, які довіряють мені й підтримують із 2022 року», — зазначає активістка.


Щоденна праця та традиції волонтерської команди


Наталія Стасюк каже, що обсяги допомоги останнім часом суттєво зменшилися. Зокрема, підтримка з-за кордону вже не є такою активною, як на початку повномасштабної війни. Втім, це не зупиняє роботу команди.

«Але Господь дає нам сили та розум працювати до перемоги. Ми купували хлопцям генератори, дрони, долучалися до придбання автомобіля. Тобто кожному, хто звертається по допомогу, стараємося допомогти. Завдяки підтримці чоловіка я можу бути міцним тилом», — говорить волонтерка.

За словами жінки, чіткого профілю допомоги немає — запити від військових різні: від ліків до транспорту. Волонтери намагаються реагувати на кожне звернення, виходячи з наявних ресурсів.

«І ми не залишаємося осторонь. Виходимо з того ресурсу, який маємо. Як кажуть: “з миру по ниточці — бідному сорочка”. На постійній основі ми плетемо маскувальні сітки та виготовляємо м’ясні каші. Ця робота у нас не припиняється ніколи», — зазначає Наталія Стасюк.

Допомога війську


Моральна підтримка та роль родини


Волонтерство, каже жінка, давно стало частиною її щоденного життя. Це спосіб залишатися поруч із військовими навіть на відстані.

«Мій волонтерський день — це час, відданий за покликом серця: придбати, упакувати, відправити і, за можливості, отримати фотозвіт. На даний час — це постійна готовність діяти».

Наталія Стасюк додає, що за роки повномасштабної війни не відчувала браку підтримки — поруч завжди є люди, які допомагають.

«Не можу сказати, що впродовж війни у мене були якісь особливі виклики. У мене дуже багато знайомих і друзів, які стоять зі мною в тиловому строю», — каже волонтерка.

У команди є і власні традиції. На свята — Миколая та Великдень — вони надсилають посилки місцевим військовим. Також разом із дітьми з недільної школи неодноразово відвідували захисників у лікарнях.

Такі зустрічі, за словами Наталії, залишають сильний емоційний слід.

«Емоції різні: хтось плаче, хтось говорить, а хтось просто дивиться у стелю, ніби ти — “пусте місце”. І від цього я теж плачу, бо розумію, наскільки людина морально травмована. І чи знайдуться фахівці, які зможуть витягнути її з цього стану».

Фотозвіт військового

Особливою опорою для Наталії Стасюк залишається її чоловік — отець Василь Стасюк. За словами волонтерки, саме його підтримка допомагає витримувати щоденне навантаження та не зупинятися.

«Величезна підтримка для мене — з боку чоловіка. Він священнослужитель, тому насамперед підтримує морально. А про фізичну допомогу я й не кажу — з ним можна гори звернути. Тож працюємо разом».

Водночас жінка не приховує: емоційне виснаження — неодмінна частина волонтерства під час війни. Найважче, зізнається, — втрати знайомих військових.

«Не скажу, що не вигораю морально — вигораю. Особливо, коли бачу знайомих захисників серед загиблих. Але бажання допомагати в мене поки не зникає», — каже Наталія Стасюк.

Василь і Наталія Стасюки

Попри втому та біль втрат, Наталія продовжує свою роботу. Каже, що її тримають відповідальність, емоційне залучення та відчуття важливості того, що вона робить:

«Я люблю відповідальність, емоційне залучення і бути потрібною людям».


Мрії, принципи та філософія волонтерства


Наталія Стасюк наголошує: разом із перебігом війни змінюються і потреби армії. Якщо на початку повномасштабного вторгнення ключовими були базові речі, то сьогодні запити стають значно складнішими.

«Час не стоїть на місці, і пріоритети та потреби армії змінюються, як і суспільство загалом. Найактуальніші потреби зараз — це високотехнологічне обладнання, автомобілі, тактична медицина.

Водночас для солдата залишаються важливими і якісне харчування, маскування та засоби гігієни», — пояснює волонтерка.

Попри щоденну роботу, Наталія Стасюк має й особисту мрію, пов’язану з волонтерством, яка з’явилася ще в перші місяці повномасштабної війни, коли військові з Київщини передали їй трофейні речі російських окупантів.

«Від початку війни, коли хлопці з Київщини передали “орківські” речі, у мене з’явилася мрія — створити музей».

Допомога

Наталія Стасюк переконана: допомога армії має бути добровільною та усвідомленою. Вона закликає не боятися робити перші кроки й чесно оцінювати власні можливості.

«Перш за все — це добровільна справа. Хочете спробувати — не бійтеся, головне чітко окресліть свої ресурси. Беріть участь у благодійних заходах, працюйте власними руками, і ваша щирість об’єднає вас з такими ж людьми», — радить волонтерка.

За словами активістки, одним із найважливіших чинників для перемоги є забезпечення особового складу.

«Для мене для перемоги перш за все не вистачає мотивації людей до служби — тобто належного забезпечення особового складу. Також управління військом часто здійснюють не професіонали, які морально виснажують солдатів.

Потрібна покращена система підготовки командирів. І, звичайно, — далекобійне озброєння», — пояснює Наталія Стасюк.

Волонтерка підкреслює: мотивація людей допомагати армії насамперед залежить від емоційного стану та внутрішньої спроможності кожного.

«Якщо людина хоче зробити добру справу — вона це зробить, попри звітність, чеки та фото. Головне — мати бажання допомогти іншим і прагнути швидшої підтримки».

На думку жінки, волонтерство — це не лише матеріальна допомога. Це передусім відповідальність, щирість і внутрішнє бажання підтримати тих, хто цього потребує.

Особистий принцип Наталії Стасюк у волонтерстві простий і водночас глибокий:

«Для мене основний принцип: допомагай потребуючому, люби ближнього і не хизуйся своєю щедрістю. Як пише Святе Письмо: допомагати потрібно не для похвали, а з любов’ю, бо милостиві помилувані будуть… Бо де твій скарб, там буде і твоє серце».


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:


Коментарі ()

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2255
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1156
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2438
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1541
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1642
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2074

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

201

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

418

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1627

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1031
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11002 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5002
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6184
02.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23230
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5962
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2017
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1871
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6521 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

649
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

975
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1950
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2401