Вчора мав розмову із монахом, яка тривала три години: перше знайомство й такий шалений вибух інформаційного спаму від мене. Хоча робив уточнення, відносно того, що більшість думок Вже є частиною мого особистого досвіду - але монах виявився більш обізнаним за мене. І в точних науках, і в літературі, і навіть в мобільності реагування.
Ми проговорили аспекти діяння Христа, безповоротності війни світової, колоніального заселення інших планет, діяльності Маска, якого я впевнено називав найбільшим аферистом, а потім сам себе виправив, бо зрештою його змусять стати все ж таки людиною...
І я вже наперед зрозумів, що ми станемо товаришами, бо сам завжди мріяв бути монахом - можливо ще ним стану. Бо це є покликання, а себе сам окреслив місіонером на ниві доброчинності, бо це є єдиним спасінням.
Говорив довго й голосно про важливість церкви, про дисциплінування, про суб'єктивного бога, про асоціальність окремих спільнот, яких засудив в моментах домінування фобій, а на запитання, яким я бачу бога векторно спрямував на свою іпостась й безпосередньо іпостась монаха, як збір часток бога в сфері загальної трансцендентальної сили.
Що найбільше мене дивувало, це факт того, що майже цілу оповідь я посилався на вчення Платона. Переконав себе вкотре, що достатньо читати Святе Письмо й Платона. Зараз додам третю Книгу - Книгу Буття. Це тактична соціальна динамічність твого в аспектах стратегій буденного. Книга Буття страшна й неозначена, хоча можна дати із тим раду.
Не міг дати твердої оцінки гіпнозу - бо зрештою сказав, що придбав достатньо літератури для ознайомлення, але практично відчув на своїй шкірі. Гіпноз торкається тільки морально свідомих персоналій й тих кого задурюють хімічно, тобто біохімічними засобами через епітеліальну корку.
Монах поглинав мою безодню, я відчув, що присамітнення потребує спілкування й підведення окремих абсолютних категорій.
Коли я їхав долому, я зрозумів, що бог живе повноцінно усюди незалежно від експансії зла. Бо зло модифіковане й не є абсолютним, а пристосованим чужеродним, що знову ж таки токається планети із соняшним промінням. Я переконував, що сатана живе на сонці, монах не заперечував, лишень посміювався, ніби розумів моє заблуднення чи приймав твердо мою переконаність. Розказував своє розуміння того, що колайдер побудував Ватикан, що центральний офіс МВФ знаходиться в Ватикані, що усе приховане в Ватикані - зрештою таїнство тому і є таїнством, бо відповідь будь-яка виключається, лишень на секрет можна дати якусь аргументацію й то, неточну. Говорили про хвороби, про важливість фізичних досконалень, звинуватили греків у всіх бідах, окреслили чітку межу між божественним та поганським.
Теслу я назвав страшним ідолом, добре, що не демоном, хоча міфічність окремих сотворень набуває тілесних обвантажень. Розказав, що є плюси Розширеної мережі в тому, що можна зібрати спільно кошти на лікування, можна віднайти злочинця, бо є адреси й прив'язані контенти. Є і недоліки - це залежність, це брак живого спілкування, це тотальна суха абстрактність. Гадаю Ассман усю мережеву акивність окреслив би Плоським абстракним неврозом /САН/: це викладання світлин із поїданням чи застіллям - це просто рагулізм вищого гатунку, чи фото своїх ніг, чи фотографування біля скульптур - питається для чого??
Це ж профанація усього, хоча профанація теж є запорукою для увірування. І це також думка Платона. Як би Платон жив би зараз- це такий тренд, що робили б заскорузлі генії в наш час безчасся - він би поринув в політику і він би очолив війну. Нажаль інакшого сценарію не може бути і я в цьому впевнений, потім би він це виправдав й аргументував так, що б не мали до нього жодних претензій.
Чи страждав би Платон сидромом САНу, імовірно, хоча Ніякого Платона не було, ніякого Сократа не було, ніякого Леонардо не було. Ніякого Шекспіра не було.
І я зможу доказати, що Леонардо не було- це спільний образ , абстракція, оскар своєї епохи, штучно сформований для Ідолопоклоніння - треба розрізняти.
Сократа не було, можливо був Макіавеллі, бо страждав дуже голосно. Можливо був Копернік- Бруно точно не було.
Можливо був Архімед, хоча не було ніякого Архімеда, і ніхто йому голову не рубав, хоча ідол з нього непоганий. Треба почитати мірче Еліаде й Фрезера. Там будуть ще докази.
Чи був Мікеланджело. Не знаю. чи був він гомосексуалістом. Не знаю. Чи був Рафаель. Не знаю. Одним словом, треба рухатись до істини...
