В рамках проєкту «Відкрита зустріч з успішними людьми» в Університет Короля Данила завітав Ахтем Сеітаблаєв.
Популярний режисер та актор розповів Фіртці про свій шлях до успіху, про вибір вищої освіти, про особливості українського бокс-офісу та проблеми з фінансуванням вітчизняного кіно.
Про успіх
Я переконуюсь у тому, що я відомий у вузьких колах, коли щомісяця отримую від банку повідомлення про затвердження особи. Я відповідаю, що був минулого місяця. А вони кажуть, що я публічна людина і маю затвердити свою особу.
Я працюю там, де мріяв працювати. Просто так сталося, що я доволі щаслива людина в цьому сенсі. Колись моя мама подала документи в інститут потайки від мене на акторський факультет. Згодом з’ясувалося, що крім цього я нічого робити не можу — ні електриком, ні інженером, і так далі. Я погано навчався у школі, був таким собі місцевим громадським діячем, який прикривався різноманітними заходами для того, щоб не вчитися. Не робіть такого! І не беріть з мене приклад!
Я щасливий, що працюю на території тієї професії, яку я вибрав. З одного боку це робота, а з іншого — щастя зустрічі з людьми, драматургією, відкривати для себе щось нове.
Мені здається, що успіх це така річ – ти сьогодні вранці можеш відчувати себе успішною людиною, а дійде час до обіду і відчуваєш, що ні, ввечері знову щасливий і успішний, а зранку знову - ні. Й так по колу. Я вам бажаю мріяти. Точно знаю, що мрії здійснюються.
В мене три мрії збулися. Вірте! Кожен з вас знає, що великий шлях починається з першого кроку. Це ніби так банально, всі про це знають, але це правда. Справа не в тому, що у вас щось не виходить, навіть не в тому, що комусь не буде подобатися те, що ви робите, особливо, коли ви це робите щораз краще. На жаль, це так. З одного боку ти отримує надзвичайний фідбек – емоції, враження, а іноді і багато негативу. Але тим більше ви будете бачити, чути людей, які будуть казати, що ви робите це не так і для чого взагалі це робити. Багато людей кажуть, що взагалі мені заборонено знімати та зніматися в стрічках. Я вперто продовжую робити свою роботу, бо іншого я робити не можу.
А ні, ще можу саджати помідори. Це дуже класна річ. Можливо, колись знову повернусь до цього заняття.
Я до чого веду. До того, що ви знаєте – чим краще у вас щось буде виходити, тим більше людей буде казати: «О, це не добре». Сила полягає в тому, щоб визнавати свою слабкість, різне бачення вашої роботи існує, але не здаватися і йти вперед.
Не здавайтеся та займайтеся тим, чим вам подобається. Намагайтеся бути кращими, принаймні для тієї людини, яка для тебе є найважливішою.
Про українську та іноземні мови
Я не вивчав українську мову. Так сталося, що я відчув – я потребую цього, мені це необхідно. Десь приблизно три роки тому в мене був дуже великий комплекс і зараз він є, від того, що голосно розмовляти з людьми українською мовою – наголос не правильний, іноді говорю з кавказьким акцентом українською мовою. Мені одна людина сказала, що головне розмовляти, мене зрозуміють і не варто боятися.
Якщо враховувати, що казахська, турецька, узбецька, киргизька – це іноземні мови, то так я знаю їх. На жаль, мушу визнати та мені дуже соромно, коли приїжджаю, наприклад, на Берлінале. Прикордонник чистою англійською запитує, чого я сюди приперся, я постійно шукаю допомоги – «СОС, люди, треба розповісти, чого я тут». Я знаю, що «Berlinalе», «festival», «go to Ukraine».
Не беріть з мене приклад – вивчайте мови.
Про режисерську та акторську роботу
Це велике щастя, мати можливість переключатися з режисера на актора. Під час зйомок «Додому» для мене доволі важко було не підходити до екрану і дивитися, що там вийшло.
Не дивився тому, що дуже хвилювався і не хотів, щоб режисер почував себе ніяково. В режисера дебют, а тут Ахтем ходить і дивиться. Ніяким чином не хотів зашкодити, навіть емоційно. Перший раз побачив стрічку за тиждень до представлення.
Якщо говорити про комфорт, то мені комфортніше бути актором. Ти відповідаєш за частину своєї роботи, а не за все. Якщо казати з точки зору життєво-професійного шляху, то режисером. Це твій світ – підбір акторів, робота зі сценаристами, втілення мрій. Саме відчуття того, що ти можеш робити цей світ, дуже класне.
Найбільш жорсткого критика ніж ми самі собі не знайти. Тому, коли залишаєшся ввечері сам на подушці, то точно знаєш, де класно зробив, а де ні.
Я постійно вчусь і акторству, і режисурі. Ніколи не можеш в цих сферах сказати: «Я знаю все».
Про акторську освіту
Я зрозумів у школі, що це класний шлях, щоб не навчатися. І дівчата посміхалися, коли проходив повз. З цього і почалося. У 6-7 класі постала потреба щось з собою робити – вибирати шлях або вчитися, або ні. Ми з купкою моїх друзів взяли на себе все, що стосувалося організації заходів у школі, спортивні змагання і всяке таке. З цим я дійшов до 10 класу.
Після закінчення школи ми переїхали до Криму. Не вступив до тодішнього Сімферопольського інституту імені Кірова на фізичне виховання. Завалився на першому іспиті. Треба було написати твір про роль партії у житті кожної радянської родини. Я написав все, як думав, мабуть, з помилками та не дуже цензурними словами. Не вступив. Через два тижні дізнався, що мама потайки подала документи на акторське. В цей час набирався перший кримськотатарський курс.
Про митців у політиці
Якщо людина, яка не є професіоналом у якійсь галузі іде свідомо, щоб очолювати цю галузь, повинна знати, що оточуючі будуть вказувати, сміятися з того що вона робить. Ця людина не повинна дивуватися, чому її починають ненавидіти. В кожній державі, на мою думку, сміятися, глузувати з влади, тримати її в тонусі як такому, іронізувати, аналізувати роботу – це добре і правильно. Щоб влада не забувалася.
З іншого боку, для мене є кордони, які не можуть бути порушені. Ми не можемо себе відокремити від часу у якому живемо. На мою, думку це великий сором перетворювати свою телевізійну популярність у політичну складову. Не маючи стратегії розвитку, чіткого уявлення, коли ти станеш політиком – це ознака того, що ти йдеш туди заробити, або поповнити чиюсь кишеню. З іншого боку, є чимало прикладів, коли відомі люди стали політиками, але в них були чіткі стратегії розвитку та уявлення того, що треба робити.
Я ніколи не приховую свого відношення до влади, і цієї також – неосвічена, боягузлива і неадекватна. Тому те, що людина творча йде в політику не означає, що вона поганий актор, чи політик. Для мене це те, що людина йде туди не через свої переконання, щоб щось змінити.
Про українські книги
На жаль, книги дуже рідко читаю. З останніх прочитаних – Сергій Жадан, Олег Сенцов, Любко Дереш, Іздрик.
Також читаю Лесю Українку. Колись я, як режисер у театрі, ставив «Лісову пісню» у Сімферополі. Я трансформував її у кримськотатарське середовище. В нас дуже багато спільного у фольклорі та музиці.
На жаль, друкованих книжок не виходить читати. Якщо читаю, то книги, які стосуються моєї професії, або дотичні до цього.
Про майбутнє українського кінематографа
Важко робити прогнози, бо підтримка з боку держави стала запорукою того, що зараз є багато українських стрічок. Вони представлені на фестивалях, отримують перемоги в номінаціях - українське кіно гучно про себе заявило на кіномайданчиках.
Зараз у мене є великі побоювання. Конкурс на посаду очільника Держкіно – це сором і не має нічого спільного з демократичністю і відкритістю. Вже місяць пройшов після призначення нового керівництва, а жоден, хто працює на території кіно не отримав відповідей, не було прес-конференцій, ані спілкування з спільнотою і журналістами про те, як людина бачить стратегічний розвиток кіно.
Для мене, це запорука того, що вони не знають, не хочуть, не вміють, а чекають того, що за них це вирішать і будуть вирішувати. Кіно фінансуватися буде, але навряд серед цих стрічок ми будемо бачити ті, які гостро ставлять питання про сьогодення, рефлексію своєї ідентичності.
Кіно окрім того, що це художній фільм – це інструментарій. Я не знаю з чим прийшла новий керівник. Вона не розказує, як бачить розвиток кіно. Вона не пройшла конкурс, її призначили після кабінетної розмови. Що це взагалі таке? Ніхто з нас не почув, які плани має ця людина. Хочу сказати – якщо вони думають, що нас можна закопати у землю, так, можна, але ми - насіння. Багато років це намагалися зробити. Вже нема російської імперії, радянського союзу, а ми є і будемо.
Як досягти успіху у своєму ділі
- Навчайтесь скрізь. І будь у кого.
- Вірте в себе. Це допомагає.
- Підіймайтесь після падінь. Це допомагає нарощувати м'язи по життю. Пам'ятайте, що в житті бувають не лише свята.
- Обирайте професіоналів. Тих, хто практикує.
- Йдіть на роботу/навчання з натхненням.
Люся Грибик
