Теперішня влада, зважаючи на історичний досвід знає, що терплячий народ при всій ненависті (обгрунтованій) до неї вибухає із протестами у залежності від менталітету нації раз у 10-15 років.
За цей період, під популістичними гаслами, незважаючи на зубожіння основної маси суспільства, без його думки, жорстоко відкритої протилежної реакції, можна обікрасти державу, людей, заховати статки поки вони запізно вибухнуть.
Крім того, щоб надалі залишитись, а при таких адміністративних повноваженнях, привласнених навіть зверх чинного законодавства, не відповідати за допущені зловживання, треба черговий раз за всяку ціну "перемогти" на виборах усіх рівнів.
Таким прикладом збереження при владі є теперішня завуальована, практично адміністративна, брудна передвиборча компанія, консолідація навіть з умовними політичними противниками, які також хочуть залишитись у корита. Може не треба проводити вибори?
Іншим прикладом, під видом збільшення доходів, є створення об"єднаних територіальних громад "своїх" для виборів, бо як інакше пояснити блокування об"єднання інших, видно не лояльних. При рекламі збільшення доходів бюджетів об"єднаних територіальних громад у 2-3 рази ніхто не говорить просту істину, чи арифметику про те, що збільшення доходів відбулось за рахунок передачі коштів з вищестоящих бюджетів для обслуговування видатків на утримання установ, що здійснювались до того із названих бюджетів на низи, не кажучи про уникнення центральною владою прямої відповідальності за проблеми із браком фінансування через об"єктивні теперішні дефіцити місцевих бюджетів.
У контексті політики збереження при владі і безвідповідальності за порушення законодавства, незаконне збагачення, цинічним кроком є "нібито", за рішенням Конституційного суду, припинення подачі звітності про джерела утворення захмарних багатств сильних світу українського. Такого не знає світ. Для повного щастя ще треба заборонити літання дронів у небі, щоб ми не бачили те, що не можна сховати.
При цьому, у повітрі висить провладна ідеологія оподаткування мільярдних (оподаткованих за кордоном) коштів заробітчан, завдяки яким Україна тримається на плаву. У той же час олігархічна влада посилаючись на жебрацькі подачки, які треба повертати, від міжнародних фінансових організацій, у своїх інтересах заради збагачення в десятки разів підвищує тарифи на енергоносії, як наслідок і цін на товари, послуги та приводить до голодної прірви суспільство.
Під видом субсидій біднішим, не за рахунок бюджету, а тих хто має трохи більше, влада, проводячи названий перерозподіл доходів громадян, привела нас до комуністичної рівності. Для чого було вчитись у минулому, що найбільш мріяне, характерне для українців, у перспективі рости завдяки інтелекту у різних сферах держаних і підприємницьких структур для одержання відносно трохи вищих доходів, щоб зараз стати однаково бідним, всупереч ідеології цивілізованого світу.
Знову ж таки світова практика показує, що не слід порушувати усталені баланси, більш-менш сформованих політичних і економічних процесів, які утримують функціонування держав на певних, деколи майже критичних рівнях, але не допускають не контрольованих ситуацій.
Негатив порушення названого вище, приводить до масових порушень, протестів, революцій, навіть розвалу держав. Це характерно для країн, так званого 3-го світу, до яких "успішно" приєдналась зараз Україна. Можна говорити, як приклад, про Венесуелу де видно результат антинародної політики. Навіть Франція, що не належить до 3-го світу, підвищивши ціни на паливно-мастильні матеріали дістала у результаті масові протести, триваючі до тепер.
Повернемось до України. Захланна політика одержання додаткових необгрунтованих доходів олігархів і створення владою грабіжницьких джерел для затикання дір у бюджеті (під видом соціального захисту), що мав би виконуватись за рахунок росту економіки, а не обкрадання населення через підвищення тарифів на енергоносії, тут же дала негативний результат, не кажучи про політичні наслідки перед виборами. За оцінками різних політиків та експертів (ЗМІ) заборгованість за комунальні послуги досягає 70 млрд. грн. і буде далі зростати.
У зв"язку із такою критичною ситуацією, від політиків висловлюється ідея списання боргів, щоб не допустити розвалу структур, що забезпечують роботу комунального господарства. Виникає питання: за чий рахунок? Неплатежі (борги) у менших сумах були і до підвищення теперішніх тарифів але треба сказати про інше. Є поняття термінів позовної давності, тобто до 3-х років. Заборгованість понад цей час автоматично стає збитками суб"єктів підприємництва чи бюджетів.
До тепер нам ніхто не сказав за рахунок яких джерел списувались попередні збитки. Якщо за рахунок бюджету - мовчання зрозуміле. Зараз, у таких фантастичних розмірах, також за рахунок бюджету, це його колапс або банкрутство, дефолт держави і також наш з Вами. Зазначаю, політики не кажуть навіть за протерміновану заборгованість, яка підлягає обов"язковому списанню і стає збитками.
Є інше питання про що ми не маємо інформації. Може підвищення тарифів забезпечує рівень збереження розмірів попередніх доходів від реальних платників теперішніх тарифів. Слід сказати, що списання неплатежів приведе до ідеології мотивації збільшення числа неплатників. У будь-яких варіантах борги у перспективі відшкодовуються з кишені усіх і тих хто справно платить та не має заборгованості. Це уже у підсумку комуністична рівність, як і субсидії, де одні платять за інших маючи, законно зароблені вищі доходи, а в результаті стають однаково бідними.
А може треба вернутись до реальних тарифів, що називаються реально ринковими, не за нав"язливою ідеологією влади, штучно завищеними у свою користь і названими ринковими, чого немає у світовій практиці. Тобто за нормальною формулою: обгрунтована контрольована за складом витрат собівартість, враховуючи транспортування до споживача із максимальною рентабельністю до 30 відсотків без "ізлішеств" у вигляді придбання дорогих транспортних засобів, виплати небесних зарплат, обладнання райських офісів, що зараз включається у собівартість тощо. Такі видатки повинні здійснюватись за рахунок чистого прибутку, після оподаткування, щоб не було стимулу приховування його утворення у собівартості. От і ринкова ціна, як було на зорі незалежної України. Крім того, за рахунок ліквідації субсидій підвищити мінімальні пенсії і зарплати та звільнити людей від приниження, залежності, жебрацьких черг у чиновницьких установах.
Перед виборами з уст найвищих посадових осіб держави прозвучали пафосні заяви про підвищення, перерахунки пенсій, індексацію, що чомусь не проводиться, відповідно до законодавства вже багато років, як і заробітних плат, зважаючи навіть на замовну, занижену "державну" статистику інфляції, а практично не контрольовану, галопуючу, що вигідна і багатьом державним чиновникам, у яких тимчасово прихований, оформлений на інших, бізнес. У заявах було наголошено, що це стосується усіх категорій пенсіонерів.
Насправді виявилось, із громадянського суспільства рівності викинули пласт колишніх державних службовців - теперішніх пенсіонерів, які служили вірою і правдою незалежній Україні, більшість із яких одержує пенсію нижче рівня мінімальної зарплати. Це цинічне суб"єктивне рішення суперечить законодавству про перерахунки пенсій державним службовцям при підвищенні заробітної плати і принижує людей. Крім поділу в суспільстві, розколу у психології мислення є ще інша сторона медалі.
Законами "Про пенсійне забезпечення" та "Про державну службу" такі перерахунки передбачені. Як зрозуміти негласну політику, що також суперечить законодавству, не врахування у розмір доходів колишніх державних службовців, для визначення пенсій, сум матеріальних допомог, що були передбачені кошторисами видатків на заробітну плату і виплачені та в більшості випадків не признані судами.
Ще одне, у ракурсі реклами реформ розвитку після майданної держави "для справедливості" реформовано суди і переобрано суддів, які пройшли "об"єктивні" конкурси для залишення на посадах (за винятком окремих ще праведних), що також не приймають рішень щодо перерахунку пенсій державним службовцям - пенсіонерам, у зв"язку із підвищенням зарплати. Напрошується питання, для чого утримувати такі суди із мільярдними видатками, якщо вони практично визначаються владою та виконують її команди і не захищають постраждалих від неї? Навіть у ненависному для нас Союзі діяла негласна команда для судів: приймати рішення у користь трудящих. Тепер практично немає позитивних рішень для людей.
У мене є цинічне рішення Верховного суду України, що пенсія колишнього державного службовця не може бути перерахована у зв"язку із зміною пенсійного законодавства. А де Закон, що передбачав обов"язкову норму перерахунку при підвищенні зарплати, тим кому тоді призначалась пенсія? До речі, для інформації, не здійснивши перерахунки пенсій, підвищивши заробітну плату теперішнім державним службовцям влада утворила ще одну прірву для розколу і ненависті між людьми, може це вигідно, щоб їх тримати у покорі, знову ж таки як гласить історія.
Інший приклад, де я маю офіційні матеріали. До пенсійної реформи діяла норма, що давала право при відсутності 15-и років трудового стажу для призначення мінімальної пенсії у разі доплати за невистачаючий стаж. Після зміни пенсійного законодавства названа норма втратила силу. Жінка, яка заплатила 32 тис. грн. для узаконення трудового стажу, після зміни законодавства і не призначення їй пенсії звернулась у Податкову службу, через яку вносились кошти у бюджет Пенсійного органу з проханням повернути внесені власні кошти. Районний "народний" суд одержавши плату за судові процедури відмовив у розгляді. Він також відмовив у розгляді навіть на вимогу Апеляційного суду. Окружний Адміністративний суд прийняв взагалі фантастичне рішення про те, що Податкова служба і установа Пенсійного фонду виконали умови договору щодо одержання коштів і ні слова про їх повернення. Держава збагатилась, постраждала людина її полюбила ще більше. Коментарі щодо рішення суду зайві.
Щодо дефіциту бюджету Пенсійного фонду, як називають, щонайменше 120-130 млрд. грн. Людям треба сказати, що цей бюджет неоднорідний. У ньому є кошти працівників із доходів яких утримувались соціальні внески впродовж всього життя, коли вони працювали. Крім того, в цьому бюджеті є і мають бути кошти для виплати пенсій громадянам із заробітної плати яких не утримувались соціальні внески, тобто це прямі видатки Державного бюджету про що не надається інформація, називаючи загальну суму дефіциту у користь політики впливу на психологію мислення суспільства.
Можливо знову повторюсь. Яку впевненість треба мати у перемозі на цьогорічних виборах, щоб так діяти, порушуючи законодавство знаючи, що названа категорія громадян не проголосує за них. Де так звані народні обранці у парламентсько-президентській республіці, що стали ручними, одностайними у більшості, лиш би також лишитись у теплих кріслах, у багатьох випадках бути недоторканими в процесах збагачення.
Народні обранці, які не мають фінансових проблем, разом із виконавчою владою, щоб простий народ (не тільки колишні державні службовці) по різних питаннях масово не звертався до правосуддя підвищили плату за судові процедури, ввели обов"язкове адвокатське високооплачуване представництво, що тепер не кожному по кишені. Тим більше викидати кошти на вітер, не маючи надії об'єктивного захисту при таких затратах. Таким чином вирішено питання збереження чи збільшення власних доходів без втручання з боку та зменшення офіційно протестуючих.
25 березня 2019 року, Антон Костишин
Путин: "Кто угодно, только не Порошенко!"