Менш ніж за добу, 11 липня, відбудеться фінал Чемпіонату Європи з футболу 2020, який проходить у 2021 році. Так, і таке буває. У фіналі зійдуться Італія та Англія. Хоча, на цьому турнірі більше цікавила наша збірна і те, як вона грала.
Ми вийшли до 1/4 фіналу, де поступилися майбутнім фіналістам, збірній Англії із рахунком 4:0. І не можна сказати, що програш став несподіванкою. Вихід у чвертьфінал – чимале досягнення для нашого футболу! Але чи все було так добре? Оцінювати буду саме якість гри, а не збіг обставин, які допомогли збірній досягти найкращого результату за історію виступів на чемпіонатах Європи.
Це був унікальний для нас турнір, коли збірна не просто приїхала “битися і грати гідно", а була у статусі цікавої команди з певним стилем гри.
Стиль цей ґрунтується на контролі м'яча, який може бути як і оборонним інструментом, так і атакуючим. Далі наведу статистичні дані, які демонструють, як грала наша команда.
Порівнюючи середні показники за матч - збірна на 10-му місці серед 24 учасників за кількістю передач та 14-му місці за показником володіння м’ячем.
Якщо тренерський штаб будує гру навколо контролю м'яча, то чому лише 14-е місце? Хоча за кількістю передач ми майже на рівні із топовими командами. І чому в матчах проти кращих команд континенту ми контролюємо м'яч менше 50% відсотків?
Основна причина - відсутність пресингу. А це, до речі, неймовірно важливий компонент для команд, які прагнуть грати в сучасний футбол. Вони одразу вступають в пресинг, щоб повернути м’яч при втраті. Україна взагалі нічого не може з цим зробити. Збірна не вступала в пресинг і не знала, що робити, коли її активно пресингували. Найкращий приклад - матч з австрійцями.
Українці не змогли нав'язати свою гру на Євро жодному із суперників. Те, що ми робили раніше в матчах із Сербією та Португалією - кудись ділося. Ось підтвердження: якщо підсумувати всі матчі – ми на 22-му місці серед усіх команд в такому компоненті як пресингуючі дії на чужій третині поля. Нижче тільки Угорщина і Фінляндія.
Але навіть в рамках того часу, що Україна володіла м'ячем команда не реалізувала повною мірою той потенціал, що показувала в матчах Ліги Націй і відбору на Євро-2020. І тут справжні причини не такі очевидні.
У матчі зі шведами ми грали в боязливий футбол і вийшли на гру з відповідним складом. Але судячи з усього, в Андрія Шевченка було не так багато варіантів.
На Малиновському зав'язане просування м'яча в атаку, загострення атак та іноді вихід з-під пресингу. Однак, Руслан через проблеми з грижею не зміг проявити всі свої можливості. Зубков мав балансувати нашу атаку ривками за спину захисникам, але вже на перших хвилинах першого ж матчу отримав травму і на полі більше не з’явився. Через це, позицію закривав Зінченко, або Малиновський.
Степаненко, судячи з усього, взагалі не повинен був їхати на Євро через неповний процес відновлення після травми. Він - ключовий гравець, який тримає в збірній баланс при атаці та обороні. Замість нього більшість матчів грав Сидорчук, який не зовсім підходить до такої моделі гри. Якщо бути чесним, він поступається Степаненку в багатьох компонентах.
Циганков і Марлос теж приїхали на Євро не в повній функціональній готовності.
Все це сильно впливало на гру в центрі поля. Названі втрати дуже сильно обмежили потенціал команди в стадії позиційних атак. Вони стали максимально стерильними та горизонтальними. Якщо брати середні показники за матч наша збірна:
- 17-е місце – передачі на атаку;
- 20-е місце – передачі в штрафну;
- 6-е місце (поруч з фінами, шведами та бельгійцями) - торкання м’яча на своїй третині поля.
Говорячи про проблеми в центрі поля, торкнуся і кадрових проблем в лінії атаки. Ці речі безпосередньо пов'язані. При цьому найкращий польовий гравець нашої збірної - Роман Яремчук.
Він був прекрасний у відкриваннях, грі в підігруванні, веденні боротьби та реалізації моментів.
Ярмоленко, попри 4 результативні дії, ще раз показав свою обмеженість, але все це поєднується з високим класом того невеликого набору навиків, що є в його арсеналі. Коли суперник до нього не готується, прикладом є Нідерланди, то він взагалі топ. Але як тільки у суперника з'являється підстраховка й персональна опіка для Андрія, він перестає приносити користь команді. Прикладом є матчі з Англією та Австрією, де Ярмоленко просто губився на полі.
Продовжую далі йти по статистиці.
Удари за матч - 18-е місце; за спробами дриблінгу гравці збірної на 23 місці - випередивши за даним показником лише Уельс.
До речі, відсутність спроб дриблінгу, це не тільки проблема Ярмоленка чи Малиновського. Важливо говорити про ще одну важливу деталь.
Так, ми й правда вчимося грати в нормальний, сучасний футбол, але для такого футболу потрібні «правильні» гравці, в цьому компоненті - наша команда сира.
В нас немає розуміння, коли гру можна загострити через той же дриблінг, індивідуальні якості гравців або через пас. Це стосується всіх фаз гри.
І під тиском збірних, що грали на Євро - це стало дуже помітним.
Головне враження від гри збірної України, якщо судити на холодну голову і без емоцій: "Намагаються грати з м'ячем, але не розуміють, що з ним робити".
Це не є катастрофічною проблемою. Просто потрібен час, і ми зможемо грати в цей футбол.
Все одно, хочеться лише подякувати збірній за емоції. Вважаю, що Андрія Шевченка залишать головним тренером, попри всі чутки, що він може піти в якийсь клуб після Євро-2020. Вихід у чвертьфінал - велике досягнення для нашого футболу. І саме він один із його творців. Також, не будемо забувати, що він робить унікальну річ - ставить такий стиль в рамках збірної, де майже немає гравців під цей стиль.
