У вересні 2018 року Богородчанська ЗОШ №2 широко відкрила двері перед радісними першокласниками. А в травні 2019 року від шкільного порога ластів'ячою зграйкою відлетів її 25-тий випуск.
Школа, яку самі ж випускники любовно називають ластів'янкою, бо саме ластівки першими облюбували школу, перетнула свій 25-літній рубіж.
То ж прохолодного жовтневого ранку, у день професійного свята Дня вчителя, 6 жовтня 2019 мелодійним переливом дзвоника та піснею «Доброго ранку», яка народилась ще 25 років тому та стала шкільним гімном, Богородчанська школа-ластів'янка скликала до святкового залу гостей – своїх учнів, їхніх батьків, випускників усіх років, вчителів, які увесь цей час жили в шкільному ритмі, вимірюючи своє життя не роками, а уроками, та всіх жителів маленького містечка. І хоча надворі занегодило, на такий знайомий позивний маленькими зграйками зліталися до святкового залу ластів'ята-випускники.
Щиро і з непідробною радістю вони долучалися на сцені до нинішніх учнів, зливаючись голосами у такій знайомій мелодії, запевняючи всіх присутніх, що «роки шкільні – незабутні роки».
Поважних гостей, не лише присутніх, але й причетних до того, що Богородчанська школа №2 свого часу була зведена словацькими будівельниками і увесь цей час відчувала підтримку й сприяння, вітала незмінний директор, яка 25 років свого життя присвятила цій школі й впевненою рукою кермувала нею навіть у дуже складні та нестабільні часи, заслужений вчитель України Уляна Битківська.
Ведучими святкового дійства були 11-класниця Яна Скрипник та випускник Михайло Левицький.
Разом із молодшими учнями Софійкою Вацебою та Любомиром Богославцем вони гортали сторінки шкільної хроніки, намагаючись згадати найважливіші та найбільш пам'ятні миті. Але 25 років – то довга дорога, яка залишила по собі не лише величезну кількість фото та відео, пролягла вона через вчительське серце, легкою памороззю припорошила скроні не лише вчителів, але вже й багатьох випускників, які прийшли на свято змужнілими, успішними, але все ж з тією дитячою радістю й теплими спогадами про дитинство та улюблених педагогів.
Приємно було гортати сторінки шкільного альбому разом з І.М. Петрашом, колишнім генеральним директором УМГ «Прикарпаттрансгаз»? що спричинився до будівництва обох богородчанських шкіл, В.Х. Брусом, колишнім головою Богородчанської райдержадміністрації, який увесь час не був байдужим до життя школи, адже з-під її ластів'їного крила вилетіли і його діти, В.М. Дерев'янком, який від ЛВУМГ завжди підставляв плече, допомагаючи вирішувати господарські проблеми, представниками нинішньої влади: М.М. Головчуком, головою районної ради, В.В.Понайдою, заступником голови Богородчанської РДА, Р.Д.Зарембою, селищним головою, Іванус О.П., заступником начальника управління освіти, молоді та спорту, В.М. Мельником, завідувачем районного методичного кабінету та багатьма іншими поважними гостями, причетними до школи.
З вітальним словом та приємним спогадами звернувся до своїх вчителів Святослав Никорович, колишній учень школи №2, а нині депутат обласної ради, який і досі щиро вболіває за свою альма-матер. По-особливому емоційним та теплим було вітання від директора Богородчанської ЗОШ№1,Ігоря Онкалюка, для якого школа №2 завжди залишатиметься рідною, бо тут він починав свою педагогічну кар'єру заступником директора з навчально-виховної роботи.
Галині Канюк, яка нині завідує культурою Богородчанського району, було що сказати і що згадати, адже свого часу вона працювала заступником директора з виховної роботи в Богородчанській школі №2, тут, у стінах цієї школи народився відомий нині сімейний ансамбль «Вишиванка».
Михайло Косило, директор обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, теж мав що згадати, адже Богородчанська ЗОШ №2 не раз приймала Всеукраїнські семінари керівників обласних центрів туризму та краєзнавства України та відповідальних за цю ділянку роботи освітян Києва.
Святкову атмосферу свята допомагали створювати колишні випускниці школи, а нині викладачі музичної школи Христина Кривцун з мамою Наталею Кривцун, Софія Труфан, Марія Слободян зі своєю мамою Нелею Слободян, Уляна Гуйтин.
З вітальним словом та теплими побажаннями звернулась до всіх присутніх директор музичної школи Марія Пастух. А на сцені тривало свято – учні колишні й нинішні гортали сторінки шкільної хроніки, впізнавали себе, ділились враженнями, розпитували старших випускників, дивувались, яким було життя школи 25 років тому – без смартфонів і WI-FI, але зі шпаргалками і розуміючими вчителями…на 25 років молодшими… Незмінними залишився хіба аромат булочок у шкільній їдальні…
Яскравих барв святу додавали виступи колишніх випускниць, а нині професійних виконавиць Світлани Весни, Тетяни Барви, Інни В'ялової, Христини Кривцун.
Ну і звісно, яке ж свято без кульок, торта та феєрверків! Надворі осіння сльота, а у святковому залі завесніло від усмішок, людського тепла та щирої родинної атмосфери. З Днем народження тебе, рідна школо! Хай завжди повертаються до тебе твої ластів"ята...І нехай буде так, як ось уже 25 років співається в шкільному гімні :" Боже, дай горя не знати жодному Твоєму пташаті!".
