Великоднього ранку гуцули вмивалися у воді з копійкою, щоб залишатися молодими. Такої традиції колись дотримувалися на Верховинщині.
Як святкували Великдень та Світлий тиждень на Гуцульщині, Суспільному розповіла засновниця музею Петра Шекерика-Дониківа, гуцулка Надія Маківничук, передає Фіртка.
На Великдень не можна було ставати босими ногами на підлогу
У неділю вранці, коли люди збиралися до церкви, то старалися, аби не стати босою ногою на підлогу, розповідає Надія. Для цього з вечора ставили хідник чи килим, бо вважали, що тоді ноги будуть здорові й легко все буде. Я цього правила теж дотримуюся, бо якогось року стала босою ногою і важко мені було цілий рік.
Умивалися у копійці, щоб лице було, як "срібло та золото"
Вранці умивалися у холодній воді, але у ній мала бути копійка срібна або золота. Три рази умивалися, хрестилися, говорили молитву, щоб лице було, як "срібло та золото". Так робили, щоб залишатися молодими.
Коли я була меншою, а нас у сім'ї було шестеро, то ми усіх цих традицій дотримувалися повністю. Вранці вставали й умивалися у воді, там ще свячене яйце інколи ставили. І це було обов'язковим, пригадує Надія.
Треба було прийти першим з церкви
Після церкви, коли посвятили паски, то старалися прийти швидше додому, ніж інші сусіди. От, бувало, дідо мій забирав кошик і ні з ким навіть не ставав говорити, щоб не затримати, і одразу йшов додому. Він знав, що цілий рік буде першим, всюди встигатиме. І коли дідо став старшим, то перестав ходити до церкви, бо йому було важко від думки, що він вже не міг прийти до хати першим.
Дівчата могли виявити на Великдень симпатію до хлопця
Раніше на Великдень дівчата могли подарувати хлопцеві писанку. Це був один день у році, коли вони могли так виявити симпатію, щоб хлопець знав, що може до неї йти свататися. Зараз писанки вже не дають.
Свяченим треба було нагодувати худібку
Коли посвятили паску, то свяченим годували худобу, щоб вона була здоровою. З тваринами говорили, бо вони — ті, що давали життя.
Вшановували померлих та готували подавники
На Провідну неділю — тиждень після Великодня — на Гуцульщині йдуть на цвинтар відвідати померлих з родини. Священник робить обхід, святить гроби. А ми ще робимо за упокій подавники. У пакет ставимо солодощі, різну їжу, яку любила померла людина. От мій дід дуже любив круасани, в кінці життя він їх називав голубцями, старенький вже був. Я ще беру барбариси, м'ятні цукерки й усе ставлю у пакунок. І коли по цвинтарі ходять старші люди чи діти малі, то ми кажемо: "Най Бог прийме за упокій діда Михайлі (так звали діда), і даємо людині обов'язково запалену свічку. Так ми передаємо світло один одному. І людина молиться за душу покійного та приймає подавничок.
Перед Великоднем "гріли Діда"
Є ще одна традиція перед Великоднем, коли ми вшановуємо померлих, — це "гріти діда". Діти ходять з хати до хати та кажуть три рази: "Грійте діда". Ми за це їм давали кукуци. Бо гуцули вважають, що у Страсний четвер багато вмерлих духів приходять і треба їх вшанувати. Колись дітям давали кукуци — прісний хліб, яблука, груші, а тепер вже — солодощі, але для дітей стараємося спекти щось солодке, здобне, корисне.
У Верховині цього року у середу "гріли діда", а у Криворівні — в четвер перед Великоднем. Бо кажуть, доки діти ходять "гріти діда", доки пишуть писанки, доки співаються гуцульські співанки, доти світом буде правити праведне сонечко.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
